За результатами дослідження “Соціально-психологічний аспект впливу ЗМІ на підлітків загальноосвітніх навчальних закладів м. Києва” рейтинг ЗМІ серед молоді є таким: Інтернет — 55 % (особливо спілкування в соціальних мережах); телебачення — 45%; журнали — 26%; газети — 5%.
На сучасному етапі швидкого розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, формування глобального інформаційного суспільства медіа набувають нових функцій, стають засобом організації дозвілля, відпочинку, розваги, набуття нових знань, умінь, інтелектуальної праці, інтерактивного спілкування, приваблюючи широкі вікові групи населення, особливо дітей і молодь.
Проте поряд із позитивним значенням інформаційний простір приховує серйозну загрозу для розвитку особистості. Недосконалість чинного законодавства зумовлює перевантаження інформаційного простору матеріалами, що містять елементи насильства та жорстокості, пропагують наркоманію, токсикоманію, тютюнопаління та інші шкідливі звички, війну, національну та релігійну ворожнечу, неповагу до батьків, національних і релігійних святинь, мають порнографічний або еротичний характер, які деформують психіку молоді, навіюють моделі агресивної поведінки та відчуття небезпечного життя, що, безперечно, негативно впливає на психоемоційний розвиток внутрішнього світу та спотворене сприйняття навколишнього середовища.
Особлива небезпека з боку медіа полягає ще в тому, що вони “перехоплюють”’ у соціальних інститутів (сім’я, школа, держава, церква, громадські організації та ін.) виховний вплив на дітей.
За даними Інституту соціальної і практичної психології НАПН України, у звичайні робочі дні 20,7 % учнів в Україні дивляться телевізор щонайменше одну годину на добу; 41,7 % — до двох годин на добу; 29,4 % — до трьох і більше годин на добу. Отже, телевізор є якщо не активним учасником життя дитини, то принаймні повсякденним його тлом.
Телевізор більш як на 3,5 години обмежує час спілкування батьків із власними дітьми, які потрапляють у ситуацію “вимушеної ізоляції”.
Доведено, що надмірне захоплення телебаченням негативно позначається на якості дитячої гри, шкільній успішності, загальній культурі мовлення і наражає на ризик не здобути глибоких, системних знань про навколишній світ. Дошкільнята, які дивляться телевізор понад годину щодня, гірше розрізняють реальне та вигадане. Вони також є більш тривожними й агресивними, з острахом ставляться до навколишнього світу, мають нерозвинену уяву, гірше адаптуються до шкільного життя і життя загалом. Сучасні мас-медіа переважно нав’язують антиподи ідеалів добра: злість, нечесність, хитрість, несправедливість, помсту, нещирість, заздрість, жорстокість, у зв’язку з цим відбувається деформація моральних цінностей підростаючого покоління. Так, фахівець у галузі педагогіки О. Невмержицька виокремлює напрями, відображені на телеекрані, що відрізняються від моральних моделей поведінки, зокрема:
- Ідеалізація соціальної інфантильності: герої популярних молодіжних серіалів намагаються створити ілюзію, що для здобуття раннього багатства і слави достатньо деяких здібностей, зовнішньої привабливості й надзвичайної пробивної сили.
- Орієнтація на матеріальні цінності: робиться відверта спроба підмінити поняття щастя поняттям матеріального успіху. На екрані присутні переважно представники престижних професій, проте немає працівників робітничих професій і сільського господарства.
- Гедонізм: показ нереального, проте на вигляд доступного світу розваг і втіх. Нескінченні серіали дивиться значний відсоток дітей і їхніх батьків.
Герої цих фільмів постійно наражаються на одні й ті ж проблеми: розлучення, смерть, алкоголізм, безпліддя подружжя, позашлюбні діти, позашлюбні стосунки, вживання наркотиків, правопорушення неповнолітніх, алкоголізм, захворювання і операції, психічні розлади.
Одним із чинників деформації моральних засад молоді є засилля реклами алкогольних напоїв у теле-, радіопросторі, Інтернеті, на малих архітектурних формах (торговельних кіосках, павільйонах), на зупинках громадського транспорту, у вітринах магазинів і супермаркетів, торговельних наметів. Зокрема, за результатами висновків експертних досліджень Національної комісії впродовж 2010—2012 років на 5,39 % збільшилася кількість рекламних роликів, які пропагують шкідливі звички.
Неодноразово для реклами алкогольних напоїв використовується зображення молодих, успішних, привабливих людей, які під час відпочинку розпивають алкогольні напої, нав’язуючи споживачам не тільки продукцію, а й певний спосіб поведінки в суспільстві — відпочинок із обов’язковим споживанням алкогольних напоїв. При цьому, за даними ВООЗ, Україна є абсолютним лідером серед 40 країн Європи за кількістю підлітків 11—15 років, які регулярно вживають алкоголь. Загалом близько 40% українських підлітків від 14 до 18 років вживають алкоголь, на другому місці Ізраїль — 28 %. Росія посідає 15 місце.
Слід зазначити, що Національна комісія здійснює систематичний моніторинг дитячого мовлення на загальнонаціональних телеканалах. Результати аналізу моніторингу свідчать, що присутність дитячих телепрограм у сітці мовлення не завжди виступає показником доступності цього контенту для юних глядачів. Зокрема, найбільша щільність трансляції дитячих передач і фільмів припадає на часовий відрізок із 4 до 8 години ранку. У вечірній прайм-тайм програми, призначені молодшим школярам і дошкільникам, на українських телеканалах майже не транслюються. Таким чином, дошкільники й молодші школярі після шостої години вечора змушені дивитися телепродукт, орієнтований на дорослих споживачів.
Крім того, дитячих програм власного виробництва на загальнонаціональних каналах обмаль. Необхідно відзначити домінування мультфільмів над програмами. Національною комісію неодноразово встановлено порушення вимог статей 6, 28, 62 Закону України “Про телебачення та радіомовлення” (використання брутальних слів і висловів), трансляцію жартів і анекдотів на сексуальні теми в денний час в ефірі радіопростору. Такі порушення є викликом мовленнєвого етикетного лексикону молодої людини.
Необхідно констатувати домінування інформації з елементами жорстокості, насильства в інформаційному просторі, що формує таке явище, як медіа-насильство, формами якого є:
- пропаганда і заклики до насильства, зокрема й на етичному ґрунті;
- деталізація (“смакування”) насильства — і дій кривдника, і страждань жертви;
- позиціонування насильства як норми повсякденного життя (наприклад, створення позитивного образу жорстокого, але справедливого героя);
- демонстрація технології кримінальних злочинів (виготовлення зброї, приготування наркотичних сумішей у домашніх умовах тощо);
- пропагування терпимості до насильства й, отже, “розмивання” настанов на боротьбу з ним, протидію йому тощо.
Таке медіа-насильство розглядається як форма психологічного тиску на думки, емоції, почуття індивідів, навчання і примушування їх у певний спосіб думати, відчувати, чинити та боятися чогось, а також підштовхування їх до певних висновків і поведінки. За результатами моніторингу Центром науково-освітніх інновацій і моніторингу одного з центральних каналів українського телебачення за 7 год. ефіру зафіксовано: 17 сцен убивств (понад 7 % часу), 11 сцен насильства (майже 5 %), 3 еротичні сцени (близько 1,5%), 3 рекламні ролики Інтернет-ігор (близько 1,5%), що складає понад 2 години телевізійного ефіру.
Дані соціологічного дослідження кандидата психологічних наук О. Дроздова (Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України) свідчать, що 58 % молоді прагнуть копіювати поведінку телегероїв, здебільшого з іноземних фільмів, а 37,3 % молоді готові вчинити протиправні дії, беручи приклад із телегероїв. Автори дослідження, проведеного у 80-х роках у США серед засуджених злочинців, оприлюднили такі факти: 63 % засуджених злочинців заявили, що вони скоїли злочин, копіюючи телевізійних героїв, а 22 % перейняли з телефільмів “технологію” злочину.
Усе це обумовлює високий рівень злочинності у суспільстві, зокрема й серед підлітків. За інформацією МВС України, зареєстровано злочинів, учинених неповнолітніми, або за їх участю 2009 року — 15445; 2010-го —17342; 2011-го — 17846; станом на 20.11.2012 року — 14238.
На підставі експертних досліджень, проведених 2012 року Національною комісією, можна констатувати, що дедалі більш орієнтованими на насильство стають комп’ютерні ігри. Сфера відеоігор щорічно приносить прибуток у 10 млрд доларів США.
У щорічному звіті, опублікованому Національним інститутом ЗМІ та сім’ї, наголошується, що в деяких відеоіграх уже присутні сцени канібалізму. За повідомленнями Американської асоціації з психології більшість досліджень, що стосуються насильства і відеоігор, сходяться в наявності певного зв’язку між дитячою агресивною поведінкою та комп’ютерними іграми з елементами насильства. Такі дослідження демонструють, що злочинці, які вчиняють насильство у відеоіграх, у 73 % випадків залишаються безкарними. А це загалом вчить молодь використовувати насильство як ефективний метод вирішення проблем.
В умовах інформаційного суспільства, що розвивається, Інтернет-простір наразі посідає найголовніше місце у процесі соціалізації підлітків. За результатами дослідження Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України, що охопило понад 2 800 учнів, більшість школярів (86 %) користуються Інтернетом майже щодня та лише 4 % із них не користуються Інтернетом узагалі. При цьому в середньому на добу молодь витрачає на користування Інтернетом 4 години. Як стверджують психологи, в учнів від користування Інтернетом виявляється чітка тенденція на отримання задоволення і меншою мірою на становлення розуміння сутності Інтернет-контенту, мети його поширення, підтексту, формування вміння відбирати й оцінювати контент.
Під час проведення дослідження взаємодії школярів з Інтернетом, науковці констатують факт надмірної довіри до Інтернету серед учнівської молоді. Зокрема, діти постійно наражаються на небезпеку, коли залишають свій номер мобільного телефону (46%), домашню адресу (36%), особисті фото (51%), або спілкуються з абсолютно незнайомими людьми, які можуть їх образити, принизити, ошукати, нашкодити морально чи фізично.
На думку психологів, інформаційний простір призводить до переходу значної частини суспільства до стану теленаркоманії, віртуальної залежності, коли потреба перероджується в бездумну звичку — в навик. Фахівці ДУ “Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України” стверджують, що кожна п’ятнадцята особа (6,54 %), яка має досвід роботи в Інтернеті, набуває залежності від нього вже в підлітковому віці. За цим показником Інтернет, як об’єкт зловживання, наближається до наркотиків-каннабіноїдів — гашишу, марихуани тощо.
В окремих випадках матеріали інформаційного простору призводять до дитячої смертності через вчинення неповнолітніми самогубств. Так, тільки в Черкаській області захоплення грою “Собачий кайф” спричинило 12 самогубств серед неповнолітніх.
Особливу стурбованість викликає сексуальне підґрунтя інформаційного простору, зокрема засилля спливаючих банерів на інформаційних сайтах, які, при спробі їх закрити, переорієнтовують користувача на сторінку порносайта, секс-шопу чи нав’язують споживачу товари і послуги (зокрема й послуги сексуального характеру). Також наразі необхідно констатувати виготовлення та розповсюдження літератури для дітей із питань статі і сексу без грифу і свідоцтва Міністерства освіти і науки України. Проте на відміну від насильства, ґрунтовні дослідження впливу інформаційної продукції сексуального характеру в Україні відсутні. Дослідження, проведене 2004 року американською корпорацією КАІЧГО, підтвердило, що високий рівень інформації сексуального характеру в інформаційному просторі здатний привести до більш раннього початку сексуального життя підлітків. Так, в Україні вже понад 10% 13—14-річних школярів мають власний досвід статевого життя, а серед 15—16-річних студентів-першокурсників ПТУ 45 %. При цьому впродовж 2002—2006 рр. вік початку статевого життя більшості учнівської молоді серед тих, хто мали цей досвід, зменшився з 15 до 14 років, що загалом ілюструє зміну ціннісних орієнтацій у суспільстві, погіршення фізичного здоров’я підростаючого покоління, деградацію сім’ї як соціального інституту.
Отже, програмна політика більшості телерадіокомпаній не просто не задовольняє художньо-естетичних смаків аудиторії, вона апелює переважно до біологічних інстинктів, нав’язує споживацькі орієнтації, деформуючи морально-етичні засади у дітей і молоді України. В ефірі вітчизняних телеканалів переважають розважальні програми, художні фільми та реаліті-шоу, які демонструють аморальну поведінку, містять брутальну лексику та сцени насильства. Необхідно підкреслити відсутність державних програм із забезпечення інформаційної безпеки дітей, системних досліджень вивчення впливу інформаційної продукції на психологічний розвиток підлітків. Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що діяльність органів державної влади та громадськості має бути спрямована на організацію всебічної підготовки дітей і молоді до безпечної та ефективної взаємодії з інформаційним простором, формування у них медіаобізнаності відповідно до їхніх вікових та індивідуальних особливостей.
Василь Костицький,
голова Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі
(газета «Слово Просвіти»,
27 червня – 3 липня 2013р.)