ВІТАЄМО!

Автор | 29 Липень, 2013

Всесвітньовідомому геніальному українському вченому, номінанту Нобелевської премії 2004 р., професору А. І. Потопальському виповнилось
75 років.

Редакційна Колегія та Громадська Рада нашого часопису сердечно вітають Анатолія Івановича з ювілеєм, бажають козацького здоров’я, довгих років щасливого життя та нових досягнень в зміцненні здоров’я мільйонів і захисті природи! 

Співробітники його наукової Лабораторії з нагоди ювілею подарували улюбленому шефу чудовий Альбом, в якому помістили ґрунтовну статтю про його діяльність, привітального вірша та фотографії різних років.

Подаємо матеріали з цього Альбому.

ВІТАЄМО З 75-РІЧЧЯМ

 

ПОТОПАЛЬСЬКИЙ АНАТОЛІЙ ІВАНОВИЧ

 

Девіз: «Українська нація буде щасливою і прославленою у віках»

 

Завідувач Лабораторії модифікації структури біологічно активних речовин Інституту молекулярної біології і генетики НАН України, засновник і директор Інституту оздоровлення і відродження народів України та благодійного фонду «Небодарний цілитель», номінант Нобелівської премії 2004 р., Заслужений винахідник України, кандидат медичних наук, професор Європейської академії проблем людини.

За заслуги перед Україною нагороджений Знаком Благодійства «За допомогу родинам Чорнобиля SOS-86», орденом Святого архістратига Михаїла (2003 р.).

Науковий доробок А.І. Потопальського – понад 80 авторських свідоцтв і патентів, понад 350 публікацій і 11 монографій, підготував до друку науково-популярну книгу порад для порятунку мільйонів людей «Рак наступає – рятуймося», ним підготовлено 8 кандидатів медичних і біологічних наук. Четверо науковців підготували докторські дисертації з його проблематики.

Почесний громадянин м. Коростеня Житомирської області.  

Спустошена громадською війною, масовим розкуркуленням найбільш досвідчених селян-трударів, голодомором 1932-1933 рр. і не менш масовими розстрілами її еліти – інтелігенції українська нація ще змогла дати світові немало геніїв. Серед них замовчуваний ось уже 75 років першовідкривач-генетик Микола Тарнавський, який вперше у світі зробив перспективне для науки і практики революційне відкриття – виявив явище мутагенної дії носіїв спадкової інформації – тимонуклеїнової, а по сучасному дезоксирибонуклеїнової кислоти і у 1938 р. опублікував це у відомих академічних журналах України і СРСР. Але його відкриття перехопив через два роки пізніше колега з Москви, який прибув до Києва після розстрілу наукового керівника – професора-киянина. Так було у 19 столітті з першовідкривачем Х-променів українцем Іваном Пулюєм, бо відкриття закріплене за німцем Рентгеном. На жаль, таких фактів безліч. Але у тому ж 1938 році, коли була опублікована стаття про відкриття М. Тарнавського – за промислом Божим на Вінниччині народився продовжувач його наукового подвигу, наш земляк, нині нарешті визнаний вчений нелегкої долі А.І. Потопальський.

Анатолій Іванович – геніальний практик народився у м. Барі на Вінниччині 25 березня 1938 р. У 1956 р. закінчив Житомирське медичне училище № 1, а у
1963 р. – лікувальний факультет Івано-Франківського медичного інституту і захопився науковою робото. У студентські роки на основі взаємодії алкоїдів чистотілу, підвищуючи активність їх молекул алкілуванням тіофосфамідом, одержав препарат «Амітозин», який зупиняв поділ злоякісних клітин і викликав їх старіння – аполтоз. Його унікальність полягала у відсутності пригнічення кровотворення та імунітету, а навпаки – підсиленні їх, мобілізації організму на боротьбу.

Амітозин і його аналоги були запатентовані, молодого науковця після закінчення вузу призначено асистентом кафедри патофізіології Івано-Франківського медінституту, а у 1970 р. – керівником спеціально створеного за постановою Кабінету Міністрів СРСР проблемного Відділу коригуючої терапії злоякісних пухлин і гемобластозів при Львівському медичному інституті.

Разом із Л.В. Лозюк у 1973 р. розробив ще один унікальний препарат «Ізатізон», який затверджений і успішно використовується для попередження і лікування вірусних та мікробно-вірусних хвороб і пухлин у ветеринарії, медицині, рослинництві, ефективний імуномодулятор.

З 1977 р. Анатолій Потопальський працює в Інституті молекулярної біології і генетики (ІМБіГ) НАН України завідувачем Відділу модифікації структури біологічно активних речовин, організованому розпорядженням Ради Міністрів України. Дослідження цих років стали основою для створення нового наукового напрямку – духовного і молекулярно-генетичного оздоровлення людини і довкілля. Запатентовано понад 60 нових препаратів з протипухлинною, противірусною та імуномоделюючою дією, розроблено 15 оригінальних фіточаїв на основі чистотілу, створено понад 20 нових форм, сортів і видів лікарських і сільськогосподарських рослин, 6 із яких затверджені Держсортоінспекцією України й рекомендовані для широкого використання, як нові сорти з високою продуктивністю і вмістом діючих речовин. Одинадцять із вказаних фіточаїв з чистотілом і десятками інших рослин випускає Житомирський завод «Ліктрави» під брендом «Доктора
А.І. Потопальського»
(Свідоцтво та знак для товарів і послуг № 109425): Ангіотуморосан, Артроуросан, Гастросан, Дермосан, Ентеросан, Імуносан, Пневмосан, Туморосан, Уросан, Холеуросан, Кардіосан. Вони оздоровлюють організм, лікують доброякісні і злоякісні пухлини, поліартрит, розсіяний склероз. З рослин власної селекції: ехінацеї «Поліська красуня», синюхи блакитної «Поляська блакить», гарбуза «Кавбуз Здоров’яга» рекомендовані такі харчові добавки, як «Спокій», «Бадьорість», «Будьмо здорові», «Кавбузол»,  «Кавбусорб глистогінний», «Кавбусорб-омолоджувач». Десятки тисяч хворих зцілені вказаними засобами.

Вчений розробив низку сучасних біотехнологій: цілеспрямованого поліпшення спадкової інформації біологічних об’єктів; очищення довкілля за допомогою рослин, здатних засвоювати атмосферний азот замість дорогих хімічних добрив; отримання високих врожаїв на засолених ґрунтах; підвищення продуктивності корисних комах, риб, птахів, тварин; боротьби з агробактеріальним раком рослин.

У 1979 р. для створення насіннево-селекційної бази нових і акліматизованих цінних рослин та оздоровлення і відпочинку нащадків могутнього племені древлян він заклав дендропарк «Перемога» на 38 га неугідь у с. Ходаки Коростенського району Житомирської області. До 2000-ліття Різдва Христового разом з керівником Південного відділення ЮВНУ В. Батурським і громадою місцевої церкви села Білоусівки Миколаївської обл. на місці зруйнованого більшовиками храму було закладено Свято-Покровський дендропарк і встановлений пам’ятний Хрест.

Його досягнення у селекції, далекій від медицини справі, вражають. Завдяки розробленому ним і реалізованому разом з колегами способу зміни структури молекул – носіїв спадкової інформації ДНК і РНК – створено технологію одержання нових форм рослин з програмованими господарськими цінними ознаками. Їх широке використання дає значний економічний і соціальний ефект, зокрема в оздоровленні довкілля, збиранні високих врожаїв на засолених і збіднених азотом ґрунтах, а також під час гідропонного вирощування з використанням морської води без її опріснення.

Створені гібриди вражають навіть професійних селекціонерів: квагіста (гібрид капусти і квасолі) – унікальна їстівна і кормова культура заввишки до трьох метрів з великим вмістом білка; кавбуз (гібрид кавуна і гарбуза) – найбільша з ягід світу вагою понад 60-125 кг, виводить радіонукліди з організму; кизирис (гібрид барбарису і кизилу); аликос (гібрид аличі з абрикосом), солодка калина та ін. Працюючи у 1992-1994 рр. за програмою Національного комітету у структурі Президента України з питань боротьбі зі СНІДом, довів високий антивірусний та імуномоделюючий ефект амітозину та ізатізону. Проте реалізації ці розробки не отримали.

А. Потопальський разом з колегами пропонують для спільного впровадження разом із зацікавленими колективами закінченні наукові розробки, комплексні методи молекулярного оздоровлення людей і навколишнього середовища: противірусні, антимікробні і протипухлинні препарати «Ізатізон», «Ізатітоній», «Амітозин», «Амітозиноберамід» з високим економічним ефектом при використанні у медицині, ветеринарії, рослинництві, які не мають аналогів у світовій практиці; нові сорти злакових рослин з високою продуктивністю на збіднених азотом і засолених ґрунтах (пшениця, жито, овес, просо, ячмінь, кукурудза, сорго, рис, амарант, чумиза), стійкі до посухи, вірусних, бактеріальних і грибкових хвороб; нові види гарбузових для введення в господарство (кавбуз, кавбудек, які мають високий вміст цукрів, особливо фруктози, каротину і олії); нові сорти і форми лікарських рослин, які мають імуномоделюючу, бактерицидну і протизапальну дію (ехінацея, синюха, дивосил, термопсис, фітолака, маклея, нагайстра); солестійкі і посухостійкі форми рослин, особливо томати сорту «Українські»; технологію обробки насіння злакових і овочевих культур, грибів, які збільшують врожайність на 20-40%; технологію підвищення продуктивності корисних комах у бджільництві, при виробництві дубового і тутового шовкопряду і т.ін. Запропоновані біопрепарати нешкідливі і забезпечують збільшення продуктивності корисних комах в 1,5-2 рази; технологію отримання нових форм рослин із зміненими якостями (створення морозостійких, солестійких, посухостійких форм, перетворення озимих форм у ярі); технологію підвищення продуктивності рибоводства і марікультури із збільшенням продуктивності на 20-40%; технологію діагностики, профілактики і лікування бактеріального раку рослин (плодові культури, виноград, овочеві культури) з використанням оригінальних, екологічно нешкідливих препаратів. На жаль, достойній реалізації цих розробок перешкоджали не тільки наші комуністичні бюрократи, бути членом партії яких він категорично відмовився, а й теперішні, які за значні суми «чайових» закуповують усе за кордоном.

А.І. Потопальський, стривожений фізичним і духовним станом української нації, яка давно перебуває в умовах екоциду, разом з однодумцями заснував Братську Оздоровчу Громаду України – БОГУ «Радість» та створив у
1992 р. Інститут оздоровлення і відродження народів України (ІОВНУ), мета якого – поєднання наукових досліджень з основами християнської моралі і, таким чином, відродження фізичного і духовного здоров’я усіх народів, які проживають в Україні. З метою фінансової підтримки у 1999 р. ним був організований благодійний фонд «Небодарний цілитель», який набув широкого резонансу серед громадян України. Розрахунковий рахунок фонду № 26006012818021 в Укрексімбанку м. Києва МФО 322313 код ЄДРПОУ 21688650.

Завдяки ініціативі
А.І. Потопальського і групи спеціалістів у 2007 р. засновано новий науково-популярний журнал «Бджола. Здоровя. Апітерапія», в якому він працює заступником голови редакційної ради, одночасно є членом редакційної колегії популярного журналу «Педагогіка толерантності», який постійно публікує проблемні болючі матеріали з оздоровлення людини і довкілля, залучений до співпраці широких кіл громадян України і зарубіжжя, створено його інтернет сайт www.potopalsky.kiev.ua.

У 2005 р. на базі Інституту молекулярної біології та генетики з ініціативи Анатолія Потопальського відбувся Міжнародний науково-практичний форум «Основи молекулярно-генетичного оздоровлення людини і довкілля», присвячений новому науковому напряму модифікації молекулярної структури біологічно активних речовин, який високо оцінений як на Батьківщині, так і за кордоном: у 1985 р.  А.І. Потопальський був нагороджений срібною медаллю за препарат «ізатізон» на Міжнародній виставці досягнень у сільському господарстві (Будапешт, Угорщина), у 1987-1990 рр. – срібними медалями на Всесоюзній і республіканських виставках досягнень народного господарства за препарат «ізатізон» і технологію боротьби з агробактеріальним раком рослин.

Ім’я А.І. Потопальського відоме далеко за межами України: у 2004 р. вченого було висунуто на здобуття Нобелівської премії у галузі медичної хімії, у 1996 р. – визнано Людиною року за версією Американського біографічного інституту, його біографію включено до міжнародного видання «500 лідерів впливу» (1994 р.). У 2010 р. Номінаційним Комітетом Європейської Бізнес Асамблеї (м. Оксфорд, Велика Британія) спільно зі Вченою радою Міжнародного університету м. Відня (Австрія) за внесок у зміцнення міжнародних відносин у сфері науки, освіти й бізнесу А.І. Потопальський представлений до звання «Почесний професор Міжнародного університету
 м. Відня». Одночасно рада експертів Європейської Бізнес Асамблеї висунула очолюваний ним Інститут оздоровлення і відродження народів України на здобуття Міжнародної нагороди «Європейська якість» EUROPEAN QUALITY», per. # 2351135). Основні енциклопедичні довідникові видання України подають інформацію про А. Потопальського («Золоте сузір’я України», «Національні лідери України», «Науково-освітній потенціал України», «Винахідники України», «Кращі лікарі Києва» та ін.).Незважаючи на всі досягнення і світове визнання, найвища мета життя Анатолія Івановича – створення Національного центру духовного і молекулярно-генетичного оздоровлення людини і довкілля – поки що залишається мрією. Десятки його співробітників разом з тисячами вихованців, однодумців і врятованих від неминучої смерті хворих з непохитною наполегливістю, з вірою у історичну справедливість і неминучість перемоги наближають час його створення. Ця ідея і необхідність її термінової реалізації активно сприймається нашою вмираючою в умовах екоциду нацією, об’єднує жителів всієї України. Повсюди створюються оздоровчо-освітні центри ентузіастів, що працюють за цією програмою, починають проявляти зацікавленість лікарі і деякі бізнесмени, спеціалісти-медики і аграрії, громадські організації і наукові установи. Головні завдання оздоровчо-освітніх центрів: робота по ознайомленню спеціалістів і населення регіонів із створеним А.І. Потопальським новим науково-практичним напрямком духовного і молекулярно-генетичного оздоровлення людини і довкілля; духовне і фізичне оздоровлення однодумців і готових до цього людей; поширення нових лікарських, сільськогосподарських і декоративних рослин і їх використання для оздоровлення; виступи в пресі, на телебаченні і радіо; активізація аматорських оздоровчих гуртків у школах і у трудових колективах; організація проведення регулярних осередкових місцевих і загальнодержавних нарад і конференцій із вказаних напрямків роботи: обмін досвідом і публікація відповідних матеріалів у пресі, виступи по радіо і на телебаченні. Однодумці громади намагаються активно боротися із такими диявольськими звичками як лихослів’я («класичне» і «окультурене», тютюнопаління, вживання наркотиків, зловживання алкоголем, егоцентризмом та ін., пропагують вивчення і шанування історії своєї малої і великої Батьківщини, створення генеалогічного дерева роду, церковне поминання батьків і предків. Цьому сприяє і заснована А.І. Потопальським лікарська династія: дочки лікарі-терапевти Світлана і Олена, онколог-хіміотерапевт Юлія, онук лікар-хірург Тарас).

Оптимізм і наполегливість А.І. Потопалського, його віра у справедливість – то шлях до перемоги, шлях до втілення його задумів у життя.

 

З книги «Ювіляри України»

АНАТОЛІЮ ІВАНОВИЧУ ПОТОПАЛЬСЬКОМУ

ДО 75- РІЧНОГО ЮВІЛЕЮ

САДІВНИК

День народження це свято!

Слів заквітчаних багато…

Сам Господь – Творець вітає,

Із життям поздоровляє!

Вчений, лікар в лоні Бога,

Хоч терниста йде дорога,

Хоч й боротись йому треба…

Благодать за труд від неба…

Потопальський Анатолій

Врятував чимало долей.

В боротьбі стоїть зі злом,

Тож і б’ють йому чолом…

Невгамовний патріот,

Вас шанує весь народ!

Винахідник – чарівник,

Добрих вчинків садівник.

Нехай Ваші препарати

Йдуть від хати і до хати.

Хай здоровим буде світ!

Щоби Родовід розквіт!

Хай держава Вас шанує!

Хай народний глас почує!

Хай здобутки всі оцінить!

В силу ліків хай повірить!

Ви подвижник і творець,

Рятівник людських сердець!

Живете для всіх людей,

Сповнений палких ідей…

Дай Вам Боже ще здоров’я,

Будьте сповнений любов’ю!

Нехай щастя Долі буде!

Перемоги будуть всюди!

Божа Мати поруч з Вами,

Рада Вашими ділами…

Вас завжди оберігає,

Шлях життя благословляє…

Хай Господь Вас захищає!

Хай Душа скорбот не має!

Хай любов у серці буде!

Хай дарують радість люди!

З вірою, надією, любов’ю
ваша шанувальниця і соратник –
ЗОЯ РУЖИН

25.03.2013

*

Як видно з вищенаведеного, до унікально видатних досягнень А.І. Потопальського впродовж десятиріч постійно прикована увага фахівців, науковців, громадськості і в Україні, і за її межами. Загальна кількість присвячених йому газетно-журнальних публікацій за минулі роки складає тисячі. Лише в нашому журналі з 2005 по 2013 рр. надруковано 22 такі публікації загальним обсягом 172 сторінки. Про нього написані книги.

В них показано і те, що серед світових геніїв науки він вирізняється такою особливістю: якщо переважна їх більшість працює в якійсь одній науковій галузі – фізика, хімія, біологія, космонавтика, астрономія, математика тощо, то він одночасно в кількох – генетика, медицина, медична хімія, ветеринарія, біологія, тваринництво, рослинництво тощо і в кожній має видатні здобутки.

В них також висвітлені два його геніальні відкриття.

Перше ще студентських років – цілеспрямовані зміни в атомах, молекулах та регуляція біологічних процесів живої природи.

На його основі він заснував новий науково-практичний напрямок розвитку медицини, ветеринарії, фармакології, створив велику серію чудодійних ліків від найважчих, смертельно небезпечних хвороб людей, тварин, птахів, риб, комах, рослин, розробив принципово нові і вражаюче ефективні методи їх лікування.

Друге – безвекторна передача спадкової інформації від рослин-донорів з певними ознаками дорослин-реципієнтів, що не мають таких ознак, за допомогою алкілованих ДНК і РНК.

На цій основі він розробив принципово новий науково-практичний напрямок в тваринництві й рослинництві, вивів нові породи високопродуктивних, хворобостійких тварин, птахів, риб, молюсків, ракоподібних, корисних комах, водоростей. Вивів нові сорти високоврожайних, хворобостійких з лікувальними властивостями основних сільськогосподарських рослин, пристосованих і до вкрай негативних природно-кліматичних умов – засуха, засолені, болотисті ґрунти тощо, здатних засвоювати азот з атмосфери та очищати довкілля, а також цілющих трав. Створив серію сумішей трав, фіточаїв з високим рівнем лікувальної дії для профілактики, подолання важких хвороб, включно й пухлинних, загального оздоровлення організму. Створені ним нові методи селекції у кілька разів скорочують час на виведення нових сортів.

Те, чого вистачило б кільком науково-дослідним інститутам, здійснив один його науковий Відділ, вже давним-давно зменшений до наукової Лабораторії.

Хоча його досягнення застосовуються в практиці, дають чималі результати, та все ж масштаби такого застосування поки що вкрай обмежені. Коли ж ця обмеженість зникне і ці видатні новації запрацюють на повну потужність, то Україна отримає нелічені мільярди одних лише прибутків, не кажучи про інші вигоди.

5 лютого 2009 р. разом з Громадською Радою освітян і науковців України журнал провів у київському Будинку вчених громадські Слухання про стан впровадження в практику науково-практичних досягнень А.І. Потопальського.

В них взяли участь вчені, онкологи, аграрії, громадські діячі, вилікувані від раку колишні хворі, ЗМІ. Вони заслухали доповідь вченого, задали йому чимало запитань. У своїх схвильованих виступах висловили обурення перешкодам, які чинять могутня медично-фармакологічна мафія і керівництво МОЗ проти масового виробництва та застосування чудодійних ліків А.І. Потопальського. І це при тому, що в Україні кількість лише зареєстрованих хворих на рак щорічно зростає щонайменше на 170 тисяч і складає сьогодні понад 2 мільйони, а за темпами зростання кількості хворих на СНІД ми вже на першому місці в Європі і на третьому в світі.

Тобто на наших очах відбувається запеклий медичний терор, геноцид, знищення українського народу.

Все це відображено у Зверненні учасників Слухань до Президента, голови Верховної Ради, прем’єр міністра України. А ще в одному Зверненні до Президента поставлена вимога присвоїти Анатолію Івановичу звання Герой України.

Відгукнулись на Слухання своїми публікаціями газети «Голос України», «Сільські вісті», «Киевские ведомости», «По-українськи», «Публика», «Вести, версии, события (ВВС)», «Формула здоровья», «Буковинське віче», «Древлянський край», «Персонал плюс», а 5-й телеканал, журналісти якого приймали участь у Слуханнях, протранслював цікаву телепередачу про А.І. Потопальського. Тобто ЗМІ подали сконцентрований згусток інформації про справи вченого.

Після  цього до його сайту в інтернеті, який відвідують користувачі з 80 країн, кількість звернень зросла в березні проти січня вдвічі – з 2547 до 5170. а онкохворі з усіх кінців країни на кілька тижнів взяли буквально в облогу його Лабораторію і весь Інститут. І розійшлись лише після того, як переконались, що ліків немає і їм тут не в змозі нічим допомогти.

А от якби вони взяли в облогу МОЗ і Кабмін, то ліки б з’явились.

У № 1-2 журналу за 2009 р. Слуханням присвячена публікація обсягом 24 стор. під заголовком «Зруйнуємо 50-річну облогу А.І. Потопальського!», а їй передують ще дві та листи хворих – ще 20 стор.

З тих пір минуло 4 роки. Який же результат? – Абсолютний ноль, нічого на краще не змінилось і на йоту, навпаки, стало ще гірше. Досить сказати, що Житомирський завод «Ліктрави» приватизували і він більше не виробляє фіточаї А.І. Потопальського.

Тож неминуче виникає законне питання: – В чому ж головна причина, що протягом половини століття справа не покращується, а погіршується?!

Зрозуміло, що медико-фармакологічна мафія, керівництво МОЗ, корупція відіграють свою величезну підлу роль. Але повинно бути ще щось, більш вирішальне. Бо за радянських часів медико-фармакологічної мафії фактично не було, а масштаби корупції порівняно з нинішніми були мізерними. Більш відповідальним було й МОЗ. Однак воно саме в радянські часи зіграло свою вбивчу роль.

Ось що розповів про це вчений:

«Рішення про клінічні випробування амітозину у Львові та Івано-Франківську втілюється професорами-світилами у повній секретності. До групи хворих не допускається навіть винахідник… Підтвердився клас ліків, фабрика випускала очищений амітози. У Львівській Лабораторії невдовзі винайшли ще понад 60 препаратів цієї групи… Через радянський Держпатент інформація потрапляє до 16 зарубіжних країн і після перевірки групу протипухлинних препаратів патентують там. Лише тоді Москва дає винахідникам авторське свідоцтво і патенти.

Попри це, клінічні випробування фактично припиняють. Начебто хворі відмовляються від лікування амітозином. Після п’яти років тяганини і формальних випробувань – майже смертельний вердикт союзного міністерства: «препарат не має переваги над існуючими».

І це при тому, «що мене без кінця викликали в Кремлівську лікарню, де місяцями доводилось допомагати лікувати наших найвищих партійно-державних сановників».

То чому ж тодішнє МОЗ, керівництво якого головою відповідало за здоров’я, лікування цих «сановників», змушене було притягати А.І. Потопальського з його ліками собі на допомогу, якщо його препарати «не мали переваги над іншими»? Тобто МОЗ відверто брехало, робило вже тоді все можливе, щоб не допустити його ліки у масову практику. Це продовжується і нині.

–          Чому?

–             Тому що всі «існуючі препарати», вся ця хіміотерапія, опромінення і онкохірургія рак фактично не лікують, а лише висмоктують із хворих шалені гроші, роздягають до нитки і спроваджують на той світ.

З цього приводу в газеті «Дзеркало тижня» за 06.03.1999 р. читаємо: «Две тысячи немецких онкологов провели исследования и показали, что рутинная химиотерапия малоэффективна: 99 пациентов из 100 умирают от рутинной химиотерапии. Кроме того качество жизни при этом резко ухудшается: пациенты полностью лысеют, у них выпадают зубы, они не могут ходить, и это не полный перечень бед, которые их ожидают…

…США является ведущей страной по применению химиотерапевтических методов в борьбе с опухолями. Чистый годовой доход от химиотерапии в Америке составляет 28 миллионов долларов.

Тем не менее, ведущий американский специалист по химиотерапии раковых заболеваний доктор Аткин (Нью Йорк) выступает за такие лекарства, которые «делают химиотерапию совершенно ненужной».

У всьому світі є лише одні такі ліки – ліки А.І. Потоальського. Водночас вони роблять непотрібними, безробітними хіміотерапевтів і їхні лікарні, позбавляють їх злочинних трильйонних прибутків, здобутих на горі, стражданнях, смерті мільйонів своїх нещасних, беззахисних пацієнтів.

Оце і є головна причина того, що офіційна державна медицина об’єдналась з медично-фармакологічною мафією і разом стоять насмерть проти А.І. Потопальського і його ліків, не допускають їх до хворих.

Яким же чином побороти цю мафію, хто на це здатен?

Це могла б зробити державна влада. Однак вона не зробила цього ні в радянські часи, ні в роки незалежності, а це означає, що не зробить ніколи.

Єдині, хто здатен це зробити, то лише ті, хто кровно в цьому зацікавлений – хворі на рак, СНІД, туберкульоз, важкі вірусні хвороби тощо, та їх рідні, друзі.

Сьогодні в Україні налічується біля 3 мільйонів хворих раком, у тому числі біля 300 тисяч жінок з раком молочної залози і щорічно їх кількість збільшується мало не вдвічі. Крім того є ще біля 400 тисяч хворих на СНІД (і це лише офіційно зареєстрованих) та 800 тисяч хворих туберкульозом.

Разом – щонайменше 4,2 мільйони.

Це величезна армія приречених отією мафією на неминучу смерть, хоча вони могли б вилікуватись і ще довго жити. Додайте ще щонайменше 20 мільйонів їх рідних і друзів.

Чому ж ця багатомільйонна армія смертників, яким немає чого втрачати і які нікого не бояться, чому вони не знищать цю смертельно небезпечну для них мафію?

Лише тому, що вони ще не усвідомили, що саме в цьому полягає їх порятунок ,сама можливість жити, що їх дурять отією хіміотерапією, яка передчасно зводить їх в могилу.

Тож завдання журналістів, ЗМІ, всіх, хто знає справжній стан справ і співчуває смертельно хворим, зосередити свої зусилля на доведенні до їх свідомості гіркої правди, на організації їх масового повстання проти мафії, яку у своєму праведному гніві вони заметуть в одну мить.

Настав час сказати їм нарешті:

–           Повставайте! Знищуйте медично-фармакологічну мафію!

–           Змусьте владу дати вам ліки А.І. Потопальського, лікуйтесь ними і живіть!

*

Незабаром у нас з’явиться нова влада, що буде вірно служити своєму народу. І тоді все в країні докорінно зміниться на краще.

І тоді Україна перед всім світом буде пишатись своїм славетним сином, наповну запровадить, використає його здобутки на здоров’я, на благо свого народу і всього людства, шануватиме, як то кажуть, носитиме на руках, визнає своїм Героєм, зведе йому пам’ятник рукотворний (бо нерукотворний він сам собі вже звів)!

І кожен з нас повинен робити все, що йому по силі, щоб це сталось якомога скоріше.

*

Редакція теж вирішила зробити своєрідний подарунок ювіляру – надрукувати листи хворих, що вилікувались його ліками у різні роки, листи лікарів, що використовують ці ліки в своїй терапії, а також передрукувати ряд злободенних і нині присвячених йому газетно-журнальних публікацій за минулі роки. У минулому листи хворих не реєстрували і не зберігали, бо в Лабораторії нікому було це робити, крім того їм не надавали належного значення, бо їх постійно надходило багато і це стало звичним, заурядним. Однак і при цьому їх збереглось чимало. Тож будемо друкувати і ці листи, і згадані публікації у кількох номерах журналу. Нижче подаємо першу партію.

 

РЕДАКЦІЯ

 

 

У мене, у нашої родини сталася біда – тяжко захворів чоловік. Страшний діагноз – рак. Горе увійшло так несподівано, що не могли довго оговтатись. Що робити, як лікувати, як врятувати? Ці питання мучили щохвилини, а бажання повернути до життя чоловіка, сина, батька було нестерпно болючим і не давало спокою.

 

Почули про відкриття всесвітньовідомого українського вченого Анатолія Потопальського, який винайшов новий протипухлинний препарат на основі чистотілу – амітозин. І поїхали ми до Києва. Пройшли курс лікування. І помаленьку повернулося життя. Надіємось і в Бога просимо, щоб воно й продовжувалось. Адже результат – очевидний – здоров’я значно поліпшилось. Але лікування не припиняємо. Вже зараз перейшли на фіточаї, розроблені вченим на основі чистотілу. Адже чистотіл, за твердженням Потопальського, як самостійний засіб, особливо в раціонально підібраних комплексах з іншими цілющими рослинами, широко використовується для оздоровлення і лікування різноманітних за походженням і особливостями перебігу захворювань. Фіточаї на основі чистотілу сприяють оздоровленню організму і мають цілющий вплив на імунітет, шлунково-кишковий тракт, печінку, підшлункову і передміхурову залозу, сечостатеву систему, шкіру, опорно-руховий апарат і серцево-судинну систему. І особливо – в запобіганні і лікуванні доброякісних і злоякісних пухлин, а також таких системних захворювань, як поліартрит, туберкульозний вовчак, розсіяний склероз. Фіточаї Потопальського – це результат багатолітньої роботи вченого[1].

Мій чоловік систематично їх п’є і почувається, Богу дякувати, краще. Та ось в аптеках селища і району їх поки що немає. Але незабаром мають надійти у продаж.

А ще Анатолій Потопальський радить ходоти до церкви, постити, молитися, виконувати церковні настанови, пити свячену воду зранку і ввечері після молитви. Він щодня переймається долею великої кількості людей, які потрапили в тенета страшної хвороби.

Я певна: кожен, з ким трапляється біда, почувши, що у нього рак, сприймає це як вирок. Так було і у нас. Але доля звела з Анатолієм Потопальським. Лікування, результативне лікування, проходять люди за його методикою. А у  ній неабияку роль відіграють його ж фіточаї.

Я й вирішила роповісти і іншим про вченого, про його винахід, про те, як оздоровлюється мій чоловік за його методикою. Можливо, і іншим, хто у такій біді, як ми, допоможе він, допоможуть його фіточаї.

 

ЛЮДМИЛА КАСЯНЧУК
жителька смт. Ратного
на Волині
9 грудня 2006 р.

 

 

 

 

 

На протяжении 20 лет был фиброматозный узел и поликистоз яичников. Принимала препараты в течении 2 месяцев – фибриматозный узел и кисты ушли. – Лечение продолжаю. Принимаю «Изатизон», 10 чаев из трав и кавбузол.

Благодарю от всего сердца Анатолия Ивановича и весь коллектив. Желаю огромных успехов в творческой работе и новых поисков.

МАЛЯРЕНКО ТАМАРА

г. Ивано-Франковск,
18.07.2007 г.

 

Я, Волощук Марія Василівна, жителька с. Стецева Снятинського району Івано-Франківської області у 2002 році захворіла на хронічну лімфоїдну лейкемію ІІ стадії, а до цього додався ще й цілий «букет» хворіб: гіпертонія 2 ст., дифузний нетоксичний зоб 1А, фіброміома матки, киста лівого і правого яєчників, ендоцервіцит, хронічний правобічний аднексит, артроз правого коліна, нирки опущені, жовчний міхур деформований з перетяжкою посередині з конкреаментами, важкість дихання, упадок сил і т.д. Тоді я почала багато молитися і просити в Господа продовження віку. Слава Богу, він вислухав мої щирі молитви і скерував так, що я мала можливість лікуватися чудодійними ліками Анатолія Івановича Потопальського, якого Господь нагородив даром мудрості і відкрив йому секрети ліків, аналогів яких немає в світі. Я зрозуміла, що лікуватися в лікарні в гематологічному відділенні мені вже непотрібно, бо саме ліки
А.І. Потопальського в силі зробити неможливе, те що не лікує офіційна медицина. Почала пити протипухлинну настоянку, вживати цілющі фіточаї, препарат «Ізатізон». Результати були вражаючі. За два місяці сам по собі пропав зоб (щитовидна залоза стала в нормі), пройшов артроз коліна, поступово вилікувала гіпертонію, потім фіброміому, жовчний міхур став чистим, нормальним. А яке було моє здивування, коли УЗД підтвердило, що в мене вже немає кисти ні правого, ні лівого яєчників, адже на початку обласний гінеколог сказав, що мені операції не уникнути. А от я і уникла операції. Хіба це не чудо? Навіть дуже велике чудо, адже киста була велика 4х5. Хочу підтвердити, що і в кількох моїх земляків фіброміому вилікували саме протипухлинною настоянкою, яка є дешева і надійна. В моєї знайомої вчительки теж була фібріома велика вузлувата, яка супроводжувалася сильними болями, та після одного курсу настоянки протипухлинної фіброміома зникла. У неї була ще й пухлина в пахві величиною як огірок, і теж зникла. Радості не було меж і вона сказала: «Аби твій лікар А.І. Потопальський прожив 100 років, як мені допомогла його протипухлинна настоянка, нехай його Господь береже».

А про універсальний препарат «Ізатізон» можна говорити без кінця. Завдяки йому я вже шість років не хворію грипом, ангіною та простудними захворюваннями. Цьому препарату ціни немає, як і самому авторові. А ще я вживаю смачнючі рослини, овочі, виведені нашим вченим, які оздоровлюють не тільки весь організм, а й довкілля. Їм не потрібно ні дорогих добрив, ні родючих земель. Вони самі оздоровлюють повітря, грунт і людей. Адже ростуть на засолених, сухих грунтах і не потребують ні поливу, ні великого догляду. Це завдяки  фізалісу сорту «Солегінний» у мене вилікувався артроз, а кваліста вилікувала зоб. І ніякі фіточаї у світі не мають такої чудодійної сили, як фіточаї А.І. Потопальського, які підібрані у такому складі, що одна рослина доповнює силу інших рослин, і кожний фіточай має у своєму складі чистотіл, який є профілактикою новоутворень. Ось коротко про ліки чудодійні, які допомогли мені перебороти лейкемію та «букет хворіб». І як була здивована професор, коли я після довгого часу (десь рік) прийшла нарешті на контроль, що в мене добрі аналізи, і нічого вже більше мені не призначила в лікуванні, а сказала: – Вам вдалося перебороти хворобу.

Ні, то не мені, то завдяки нашому великому вченому, який заслуговує на пам’ятник – А.І. Потопальському, адже він винайшов понад 60 протипухлинних препаратів. А нам не треба бути байдужими, а підтримати ці скарби в медицині, щоб спільно ми могли робити добро, допомагати Інституту оздоровлення і відновлення народів України. Нехай нам у цьому допоможе Господь.

З повагою М.В. Волощук

26.01.2009

 

ЗДРАВСТВУЙТЕ, АНАТОЛИЙ ИВАНОВИЧ!

 

Коллектив ОАО «Укруглеснаб» в моем лице выражает Вам благодарность за Ваш неоценимый вклад в здоровье украинской нации. Для того, чтобы мои сотрудники лично смогли в этом убедиться, я организовал для них работу фитобара. Мы принимаем Ваши фиточаи ежедневно, три раза в день. После двух месяцев такого «чаепития» все сотрудники отметили улучшение самочувствия, повышение работоспособности, прилив сил и энергии, способность выполнять домашнюю работу после трудового дня, на что раньше просто не оставалось ни сил, ни желания.

Желая расширить ассортимент нашего фитобара, мы подключили сокотерапию. Ведь об огромной пользе свежевыжатых соков известно давно. Также многие из наших сотрудников уже успели убедиться в противовирусном эффекте Вашего замечательного препарата «Изатизон», оценить свойства адсорбирующего препарата «Кавбузосорб». А фитосбор «Спокій» полюбил весь коллектив, он стал настоящим спасением для гипертоников.

С уважением, генеральный директор
ОАО «Укруглеснаб»
ТКАЧЕВ ВЛАДИМИР НИКОЛАЕВИЧ

21.07.2009 г.

 

Після першої операції передміхурової залози виник її пухлинний рецидив. В зв’язку з чим мені запропонували лікарі-урологи вдруге оперуватись, тому що мій попередній діагноз – підозра на рак ІІ стадії. Враховуючи свій 78-річний вік і стан здоров’я, я відмовився готуватись до операції і в цей же час (середина 2005 року) звернувся за допомогою до А.І. Потопальського, який подивився мої аналізи, діагноз і погодився мене вилікувати без повторного оперування.

Зараз початок лютого 2009 року. 2,5 роки мого лікування у А.І. Потопальського: розміри пухлини передміхурової залози значно зменшились. Показник крові ПЗА поліпшився. Біохімічний аналіз крові також у межах норми.

Вважаю, що завдяки А.І. Потопальському, моє активне життя продовжується більше 2,5 років за рахунок його комплексних протипухлинних препаратів (Амітозин, Ізатізон, настій з 4-х рослин, кавбузол, десять фіточаїв з трав, свічки ректального вживання. Названі препарати вживані замість дорогих, токсичних імпортних препаратів без хірургічного втручання.

Мені, як активному учаснику бойових дій у Великій Вітчизняній війні, прикро, що на 64 році після Перемоги над Німеччиною і Японією вище названі природні ліки ось уже більше 50 років є великим дефіцитом для сотень тисяч тяжкохворих людей. І лише невелика частка їх виготовляється А.І. Потопальським у важких лабораторних умовах замість організації їх масового виробництва на Україні.

Моє особисте враження, що Українська Національна Академія наук, Академія медичних наук, Міністерство охорони здоров’я, інші урядові спецвідомства, які мають пряме відношення до вищеназваної проблеми, не приділяють найменшої уваги щодо масового впровадження в лікувальну практику Амітозину, Ізатозину, Бефарину та інших конче потрібних препаратів. Через свою пасивність названі інституції не дорожать своєю професійною честю.

За час свого лікування мені довелось спілкуватись з Євгеном Колодійчуком, відомим журналістом, Антоніною Листопад – поетесою, які повідомили, що нині за межами України вже з’явились конкуренти, які не тільки виготовляють вище перераховані ліки, але й намагаються виготовляти технічні апарати, щоб своєчасно визначати діагноз раку.

Враховуючи моє позитивне лікування у А.І. Потопальського, підтримую пропозицію про створення Українського Національного центру молекулярного оздоровлення людини і довкілля під керівництвом патріота України  А.І. Потопальського.

М.Г. КОНДРАТЕНКО
активний учасник бойових дій ВВВ,
ветеран праці з 62 річним стажем
роботи, кавалер трьох орденів і багатьох медалей.

Київ, 02002
вул. Флоренції 9, кв. 162
тел. 517-28-80

04.09.2009 р.

 

ШАНОВНИЙ АНАТОЛІЮ ІВАНОВИЧУ!

 

Сердечно дякую Вам, що віддаєте даний Господом талант, невтомно працюєте для порятунку людей і довкілля, сприяєте відновленню гармонії з живою Природою.

Маю дві чудові книги «Третьому тисячоліттю – нові рослини для здоров’я, добробуту, краси і довголіття» та «Кавбуз – найбільша у світі цілюща ягода». Книги несуть не тільки корисні знання, але й естетичну насолоду.

На жаль, не маю клаптика дачної землі, але насінням кавбуза, ехінацеї, синюхи, фізаліса наділила своїх друзів і родичів. За Ваших добрих рук кавбуз ростиме на Вінниччині, Київщині та у білоруській землі біля Мінська. Сходи добрі, кияни обіцяли поділитися зі мною кавбузами.

Велика вдячність Вам за фіточай «Імуносан», використовувала особисто після одужання від пневмонії – дуже допомогло відновити сили.

Використовую як надзвичайно ефективний засіб від запалення горла при застудах (це в мене ахіллесова п’ята з дитинства) горілчану настоянку Вашої рецептури збору чистотілу, омели, нагідок, аїру – додаю столову ложку на склянку теплої води для полоскання, але найчастіше – змащую хворе горло нерозведеною настоянкою. Допомагає дуже швидко.

Ще передаю Вам щиру подяку від моєї подруги. Їй допоміг подолати період життєвих негараздів заспокійливий та серцево-судинний збір «Спокій». Вона називає його дивовижними ліками, що діють м’яко і без шкоди організмові (мала можливість порівнювати з іншими препаратами, що ними якийсь час коритсувалася).

Низький уклін Вам і за доступність за ціною для звичайних співвітчизників лікування Вашими фіточаями та препаратами.

З вдячністю і повагою

ПИСЬМЕННА ЛЮДМИЛА ОЛЕКСІЇВНА

 

02090, м. Київ-90, вул. Двінська, 1а, кв. 131
тел. 574-14-29, (066)626-11-84

27.07.2009

 

Шановний АНАТОЛІЮ ІВАНОВИЧУ!

 

Хочу подякувати за Ваші ліки, які приймає вся моя родина: фіточаї, протипухлинний збір, ізатізон. Мій чоловік, заради якого я і звернулась до Вас, почуває себе краще. Можливо, Ви не пам’ятаєте мене, бо я бачила скільки людей приїжджають до Вас, але я коротко нагадаю свою історію. У липні моєму чоловіку (45 років) видалили меланому на спині (ІІІ ст. інвазії по Кларку). Після операції наш онкохірург рекомендував продовжити лікування Лаферобіном (по 3 млн. 3 р. на тиждень). На жаль, ефекту немає, погіршився загальний стан (втома, відсутність апетиту, висока температура тощо). Крім того, збільшився лімфоузел, який будемо видаляти. Після того, як почали приймати Ваші препарати, чоловік став більш активним, покращення він відчув особисто. Сподіваюсь, що подальший прийом всього, що Ви рекомендували, сприятиме у лікуванні й надалі.

Хочу подякувати Вам за все, що Ви робите для людей. Бажаю Вам міцного здоров’я.

Перерахувала на рахунок Вашого благодійного фонду 1000 грн. Нехай моя маленька підтримка сприятиме розвитку Вашого інституту і тієї Божої справи, яку Ви робите.

З повагою

 

АНЖЕЛА
м. Суми

06.11.2009 р.

 

Я, Косенко Светлана Андреевна, болела мононуклеозом (поражение лимфосистемы) в 2004 г.

Лечилась только препаратом «Изатизон» и пила траву «Бадьорість». Пропила 3 курса лечения. Выздоровела полностью.

Сдавала повторный анализ, даже в аналоге крови не обнаружили.

Очень благодарна!

 

02.12.2012 г.

 

Анатолий Иванович, спасибо Вам за ваши чаи, за патриотизм, за заботу о здоровье нации. Я врач-пенсионер пью ваши чаи полгода вместе с внуками. Внуки без пропусков ходят в школу, а я тружусь, ухаживаю за семьей из девяти человек. Чаи дают работоспособность даже в такую жару, как прошедшим летом. Ваши чаи пьют мои знакомые и беспокоятся, чтобы они были постоянно.

Да хранит Вас Господь.

ПРЫЙМАЧУК Н.В. пгт. Ратно, Волынская обл.

 

Станом свого здоров’я я була незадоволена. Постійна головна біль, втома, проблеми зі шлунком. Поділилась своїми проблемами із своєю знайомою. Уважно вислухавши мене, вона запропонувала мені набір фіточаїв лікаря Потопальського. Не вагаючись, я почала питии фіточаї, але не одна, а з сім’єю. Через деякий час я помітила, що мій стан покращився. Чоловік також відчув зміни в кращу сторону. Тепер у нас все в нормі. Для профілактики ми постійно п’ємо ці чаї.

ХОЦЕВИЧ О.М.
смт. Ратне, Волинська обл.

 

Постійні коливання артеріального тиску мене замучили. Пігулки від тиску допомагали, але на деякий час. Сестра порадила фіточаї лікаря Потопальського, на що я погодилась. Дякуючи фіточаям, мій тиск нормалізувався. Я пропоную питии чаї тим, хто прочитає мій відгук. Дякую за пораду.

ГОМАНОВА Т.В.

м. Луцьк

 

Шановний АНАТОЛІЮ ІВАНОВИЧУ!

 

З сердечною вдячністю низько вклоняюсь перед Вами за Вашу невтомну працю, за Ваше терпіння, за те, що Богом даний талант віддаєте для порятунку нас – простих українських людей!

Майже все життя мені не дає спокою гіпертонія. Багато часу і багато коштів було вкладено на боротьбу з цим недугом, а задовільних результатів не було. Хвороба на деякий час відступала, заліковувалась, але не на довго. Мені знов і знов приходилось переживати ці нестерпні кризи і приступи.

За порадою нашого фельдшера я почала пити Ваш збір «Спокій». Ефект був вражаючий. Вже за декілька днів я відчула цілющу силу цих чудо ліків. Я п’ю цей збір на протязі трьох тижнів і почуваю себе набагато краще. Нормалізувався тиск, серцебиття, я стала краще спати, пройшла нервовість, втома, відчуваєтья приплив енергії. Шкодую, що раніше не знала про Ваші ліки. Зараз розповідаю про Вашу діяльність всім знайомим і раджу приймати Ваші фіточаї – ліки від всіх недуг. Дай Вам Бог здоров’я і творчої наснаги ще на багато-багато років!

З вдячністю й повагою
АЩУК МАРІЯ АНДРІЇВНА
с. Заозерне Тульчинський р-н,
Вінницька обл.
21.06.2010 р.

Доброго дня, АНАТОЛІЙ ІВАНОВИЧ!

 

Колектив фельдшерсько-акушерського пункту села Заозерного Вінницької області на чолі зі мною, дякує Вам за Ваш неоціненний вклад й здоров’я української нації. Придбавши Ваші фіточаї, ми особисто в цьому впевнились і рекомендуємо їх нашим пацієнтам. Приймаємо їх тричі на день. Так як ми проживаємо в зоні посиленого радіоактивного контролю, то таке чаєпиття покращує самопочуття, прибавляє сили, енергію, зміцнює імунітет, а збір «Спокій» – це спасіння для наших хворих серцево-судинною системою.

Окремо хочеться подякувати Вам за чудовий препарат ізатизон. За багаторічну практику в медицині кращого препарату не зустрічала і впевнилась в цьому особисто. Це універсальні ліки від низки різних хвороб.

Дуже надіємось, що в найближчому майбутньому ізатизон зможуть купувати усі хворі, які потребують лікування ним.

З повагою

Зав. ФАП села Заозерного

ТАРАН НАТАЛІЯ ГРИГОРІВНА

17.05.2010 р.

 

Я, головний лікар Білоусівської медамбулаторії загальної практики сімейної медицини Кравченко Євдокія Петрівна, щиро дякую Анатолію Івановичу Потопальському за його цілющі фіточаї. Ми використовували їх при гастритах, виразках шлунку, серцево-судинних захворюваннях, жовчокам’яній хворобі, захворюваннях органів дихання. Результати позитивні. Рекомендуємо ці чаї й дітям для профілактики різних хвороб. В ефективності впевнилась особисто. Ці чаї просто необхідні українському народу.

 

Вінницька обл.,

Тульчинський р-н,
с. Білоусівка

10.05.2010 р.

Вітаю пана АНАТОЛІЯ ІВАНОВИЧА і доземно кланяюсь!

 

Розроблені Вами від багатьох недуг цілющі чаї допомагли мені зупинити наступ невчасно діагностованої, а відтак невірно лікованої белихи.

Підступна хвороба настільки сильно вразила суглоби рук, що я був нездатний до кишені власної залізти.

Кількамісячне вживання за Вашою рекомендацією суміші усіх 10 різновидів Ваших фіточаїв повернуло моїм рукам рухливість і силу.

Щиро вдячний Вам за допомогу.

Нехай Господь дає Вам наснаги, здоров’я козацького, довгих літ творчої праці на благо українського народу, інших народів Європи та Азії!

 

З повагою

СЕРГІЙ КОВАЛЬ,
член НСПУ, НС ЖУ
Чернівці
26.08.09

Т.м. (050)685-51-73

Шановний АНАТОЛІЮ ІВАНОВИЧУ!

 

Звертається до  Вас лікар із тридцятилітнім стажем Рудько Василь Ілліч. Широко використовую Ваші травяні чаї у лікуванні остеохондрозів, для очищення печінки, кишківника та підняття імунітету. Вони необхідні українському народові.

З повагою В. РУДЬКО
Чернівці
12.08.09
т. сл. (037)251-07-80
т. м. (050)673-86-89

ТАКИ ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ…

 

«Тернистий шлях до незнаного». Таку назву мала стаття кандидата медичних наук Анатолія Потопальського, надрукована в «Урядовому кур’єрі» у серпні 1995 року. В ній автор розповідав, як 35 років тому він з групою однодумців, вивчаючи проблеми регуляції біологічних процесів та їхній вплив на живий організм, одержав протипухлинний, противірусний, антимікробний і імунорегулюючий препарат амітозин. І, незважаючи на це, він офіційно не визнаний. Минуло три роки від часу цієї публікації та п’ять – від аналогічних в інших газетах. Що ж змінилося?

Анатолій Іванович, якого мені довелося розшукати, за цей час посивів ще більше, втратив оптимізм, яким завжди вирізнявся. Після переїзду зі Львова, де очолював лабораторію і здобув світову славу вченого, тривалий час  працював заввідділом Київського НДІ молекулярної біології і генетики НАН України. Тепер він звичайний науковий працівник. Щоправда їздить на міжнародні конференції і симпозіуми, користується повагою серед вчених.

Боротися із системою, що склалася у Фармкомітеті України при реєстрації лікарських засобів, не має сили і можливості. На листи, які ще час від часу надсилає головам цієї поважної організації, які часто змінюються, дістає ввічливі відписки.

А ті засідання, які за останні десятиріччя скликалися для розгляду його препарату, закінчувалися нічим. В одному випадку не вистачило кворуму, в другому вирішили, що питання не підготовлене, в третьому на заваді стало щось інше.

А тим часом його співпрацівник Ярослав Новицький, втративши надію дочекатися офіційного визнання винаходу та позитивного вирішення справи, емігрував до Автрії. У Відні, а не в Києві, створив Український протипухлинний інститут та власну фірму «Новицький-фарм», став відомою та багатою людиною. Запатентований ним препарат «Юкрейн», один з аналогів амітозину, широко визнаний в Європі, здобуває ринок в Америці. Є дані, що ним користуються деякі лікарі і в Україні, привозячи препарат з-за кордону у течках, або скуповуючи в «човників».

Відтепер в них відпаде потреба це робити крадькома. У жовтні цього року Бюро по реєстрації лікарських засобів під головуванням міністра охорони здоров’я Андрія Сердюка запалило перед «Юкрейном» зелене світло. Таким чином, Україна стала третьою країною СНД, де цей препарат дістав право на продаж.

Тепер усі ми в очікуванні наступного повідомлення від Новицького. Адже у спеціальному листі до Фармкомітету України він пообіцяв нам сприяти у виробництві цього препарату, натякав на можливі інвестиції.

На Заході Новицький досить-таки впливова та поважна людина. Нещодавно у Бельгії одержав найвищу королівську відзнаку за внесок у боротьбу з онкологічними захворюваннями.

Потопальському ж золоті хрести від монархів можуть тільки маритись. На цьому можна було б поставити крапку, назвавши нашого героя українським Дон-Кіхотом, який бореться з вітряками.

Але, вибачте за банальність і риторичність наступного запитання: а якщо у винахідника непробивний характер, якщо він не вміє кричати і сваритись, доводити свою правоту, якщо він тихий, скромний і зовні непримітний?

Тоді, мабуть, за нього і його справу, а конкретніше – за амітози, повинні були виступити відповідні зацікавлені служби, організації, установи. Які? Хто хоче, щоб у нас успішно пролікувались рак гортані, шийки матки, простати, яєчників, підшлункової і молочної залоз, сечового міхура, меланобластоми, а також доброякісні пухлини –ліпи, папіломи, аденоми, фібріоми тощо? Напевно знайдеться чимало клінік та інституцій, які цього хотіли б, але щось не чутно їхніх голосів на підтримку винахідника.

При нагоді пригадаємо, що сам Потопальсьский своїм амітозином урятував Володимира Новицького – старшого брата Ярослава, від раку простати і той прожив ще 30 років.

А поки що втомлений ходінням по інстанціях Анатолій Іванович вкотре звернувся до міністра охорони здоров’я, цього разу до енергійного Андрія Сердюка…

Може, камінь все ж таки зрушить з місця?

 

АНАТОЛІЙ ВОЛОШИН,
газета органів державної виконавчої
влади України «Урядовий кур’єр», № 228-229,
28.11.1998 р.

 

СОРОК РОКІВ ЗЛОЧИННОГО ЗАБУТТЯ. ЩО ДАЛІ?

 

Під таким заголовком газета «Шлях перемоги» у числі № 3 від 17 січня ц.р. атестувала відкриття ХХ століття. А саме – виготовлення українським ученим-винахідником Анатолієм Потопальсьским ліків, здатних здолати такі страшні хвороби ХХ і ХХІ століть, як рак і СНІД.

Друкуємо, продовжуючи тему, один з відгуків-поглядів на порушену газетою проблему.

 

ВИРОК ВИНУВАТЦЯМ!

 

Статтю «Сорок років злочинного забуття. Що далі?» від 17 січня 2001 р. варто було б назвати: «Жахливий злочин вищих посадових осіб проти власного народу. Вирок винуватцям».

Скільки років засоби масової інформації пишуть про моральні тортури
А. Потопальського, автора «Амітозину», і безрезультатно.

Міняється влада, керівництво, назви установ, незмінним залишається система злодіянь ворогів добра. Ми стільки надій покладали на колективний лист до Л. Кучми від 25 червня 1999 р., а наш «гарант Конституції» навіть відповіді не дав. Переадресував лист монополістам Міністерства охорони здоров’я України ще 13 липня 1999 р. (№ 22/55190-24) і навіки забув про своїх «дорогих співвітчизників». А монополісти діють, як і належить їм: маючи гарантію безконтрольності та безкарності, сповна використовують усі ті сприятливі умови, які створила для них байдужа до народу влада. Забуло також про священну клятву Гіппократа МОЗ України.

Даремно автор статті живе в полоні ілюзій про допомогу з боку Людмили Кучми, Леоніда Кравчука і тих «українських» мільйонерів та мільярдерів, які тримають у кишені народ України.

Хіба до цього часу вони, вищезгадані, не знали про «Амітозин», про мільйон онкохворих, про СНІД в Україні?

Що ж буде далі?

Усвідомити, що сучасна Україна – це не Україна меценатів Терещенків, а злючих ненаситних кримінальних корумпованих кланів.

Не треба надягати ангельські крила й на Я. Новицького: його «позитивізм» дуже непереконливий. Про це йшлося в газетах: від 11 лютого 1998 року «Бізнес на хворобі», чернівецький «Час» № 13 (3810) від 26 березня 1999 року «Чи допоможе дорогий «Україн» бідній Україні?».

За такої ситуації вихід один: – не допустити, щоб стаття залишилася голосом волаючого в пустелі;

–            через читачів, патріотичні організації і діаспору потрібно давати рекламу про «Амітозин»;

–            зібрати кошти, відкупитися від монополістів, дати їм, що вони хочуть, за той «реєстраційний номер» і розпочати випуск та реалізацію «Амітозину»;

–            усіх, хто надасть кошти, якщо вони того захочуть, варто запевнити, що з розвитком справи, кошти будуть повернуті.

Можливі й інші варіанти.

Іншого виходу в кримінально-корумпованій Україні немає і не може бути.

Найкраще створити незалежну комісію з депутатів і громадських організацій, встановити, хто конкретно протидіє впровадженню «Амітозину», а винних у злодіянні притягнути до відповідальності.

О. ГИНДИЧ, М. ЛИПОВИК,
Г. ГЕРМАН –
один з тих, хто вилікувався
«Амітозином» від пухлини сечового міхура.

Усього 7 підписів.

ДЕ ВАШІ, ПАНЕ КУЧМО, ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ПРОТИДІЇ ЗЛОДІЯННЯМ ЧИНОВНИКІВ?

 

Лист жителів м. Чернівців президентові України Л. Кучмі, надісланий йому ще у квітні 1999 року.

Друкуємо його повністю, адже порушені в ньому проблеми не втратили актуальності й сьогодні!

 

Телебачення у програмі «Версії» 29 квітня 1999 р. подало факти багаторічного знущання над українським ученими А. Потопальським і Є. Сусловим, які розробили препарати проти раку.

Колишній міністр охорони здоров’я України п. Сердюк заявив, що він дозволив випуск закордонного «Україну» (дорогого і недоступного трудящим, незареєстрованого в Австрії) з чисто патріотичних міркувань – за назву «Україну». Чому ж досі не дозволяє випуску українського «Амітозину» Потопальського – значно дешевшого і незрівнянно ефективнішого?

Пан Сердюк пояснив: «Ми пропонували Потопальському, але він донині не подає документів – тобто не хоче».

В інтерв’ю Потопальський повідомив, що на випуск «Амітозину» треба не менше як 30 тисяч доларів США.

Невже п. Сердюк виявився таким наївним і не знав, що «небажання» Потопальського оцінюється в 30 тисяч доларів США? Навіщо заводити в оману людей? Назвати таку гру п. Сердюка цинізмом – мало. Це очевидна таємна змова вищих посадових осіб проти власного народу: щоб знищити цей народ «по-демократичному».

Тільки виявлених і зареєстрованих онкохворих в Україні понад один мільйон. А скільки ще додаватиме Чорнобиль щорічно?

Косівських албанців захищає НАТО. Українців у своїй державі, на своїй землі від необмеженої сваволі корумпованого чиновництва не захищає ніхто.

Можливо, Ви вже не контролюєте ситуацію в державі і безсилі проти цієї таємної змови, то заявіть про це по телебаченню?

Інакше – чим пояснити вищезгадані факти і Вашу байдужість, коли чиновникам усе дозволено.

Про які 30 тисяч доларів може бути мова, коли йдеться про порятунок життя мільйонів людей, які обирали Вас Президентом і вірили Вам? Як можна вимагати 30 тисяч доларів у тих, кому місяцями не платять жебрацької зарплати?

Невже Ви не можете знайти 30 тисяч доларів задля порятунку своїх співвітчизників?

Що це за ціна – 30 тисяч доларів для одержання реєстраційного номера з кількох цифр, тим паче в державі, де 90 відсотків населення доведене до жалюгідного існування без перспективи поліпшення? Який відсоток із цих грошей надходить до бюджету держави і скільки витрачається на утримання неконтрольованих монополістів?

Де Ваші президентські протидії таким злодіянням?

Хто і коли дасть відповіді на ці запитання?

 

Жителі Чернівців

А. ГРИНЧУК, В. ГРИНЧУК,
В. БАДАНОВ, А. КУТЕЙНИКОВ.

Газета «Шлях перемоги», № 10 (2445), 07.03.2001

ДАРУНОК НЕБА,
АБО ДЕ ЗНАЙТИ 30 ТИСЯЧ у.о.
ДЛЯ ВПРОВАДЖЕННЯ В СЕРІЙНЕ ВИРОБНИЦТВО ПРОТИПУХЛИННИХ ЛІКІВ, ВИЗНАНИХ СВІТОМ?

 

Ці ліки, за висновками фахівців, не мають аналогів у світі. Завдяки довгоочікуваному і все ж – сенсаційному відкриттю, українець увійшов у історію світової та вітчизняної медицини. 1996 року в США його визнано Людиною Року, а біографію опубліковано як життєопис одного із 500 визнаних лідерів усіх часів і народів. Ученого настійливо запрошують до Сполучених Штатів – з усіма вигодами й, що найважливіше для нього, сприятливими умовами для роботи та впроваджень винаходів. Але він залишається на Батьківщині…

Про відкриття, проблеми впровадження й плани на майбутнє – наша бесіда із Анатолієм Івановичем Потопальським – кандидатом медичних наук, завідувачем відділом модифікації структури біологічно активних речовин Інституту молекулярної біології і генетики НАН України, директором Інституту оздоровлення і відродження народів України, автором понад двохсот наукових праць і семи монографій.

 

…У лабораторії вченого – невеликому за розміром кабінеті в інституті, що на лісовій околиці столиці, – незлічена кількість колб, мензурок, штативів із чудернацькими трубками, наповненими рідинами, грибками, пліснявою… Саме тут, у незатишному і, додамо, досить холодному, як на цю пору року, приміщенні народжуються нові ідеї, робляться наукові відкриття. Мимоволі уявляється лабораторія середньовічного алхіміка, що присвятив усе своє життя пошукам філософського каменю й еліксиру безсмертя…

– Анатолію Івановичу, що спонукало Вас, тоді ще молодого життєрадісного студента, зайнятися саме проблемами лікування онкозахворювань, особливо небезпечних інфекцій?

– А що є актуальнішим для сьогодення? Нині в Україні зареєстровано понад 1 млн. хворих на злоякісні пухлини (без урахування тих, у кого цієї хвороби ще не виявлено), понад 650 тисяч хворих на туберкульоз, украй небезпечна ситуація і з поширенням ВІЛ-інфекції – саме за його швидкістю Україна посідає третє місце у світі й перше – в Європі.

Коли після закінчення Житомирського медучилища працював у поліському селищі Ушомирі фельдшером, удосталь надивився на безнадійних хворих. Саме там зацікавився рослинами, якими поліські травознаї лікують рак. В усіх знахарських сумішах використовувався здавна відомий чистотіл і всерйоз зайнявся його дослідженням, коли навчався в Івано-Франківському медінституті. Вивчаючи біологічно активні витяжки з цієї рослини, виділивши алкалоїди, модифікував їх – і отримав амітози.

– Пояснимо читачам: той самий препарат, який сьогодні по праву називають «відкриттям століття», подеколи – панацеєю від онкозахворювань. Чому дали йому таку назву?

– «А» – заперечення, «мітоз» – поділ. Він пригнічує поділ ракових клітин. А те, що не може розмножуватись, гине. Препарат має унікальну властивість світитися при ультрафіолетовому опроміненні, введений в організм хворого, він безпомилково «висвічує» пухлину. Це особливо важливо для хірургів-онкологів. Доречі, латиною чистотіл означає «дарунок неба».

…Вчена рада інституту перевірила результати дії амітозину: вони були вражаючі. Виліковувалися тварини, у яких пухлини становили третину їхньої ваги. Й не лише тварини. Винахідник випробував препарат насамперед на собі – як і кожний чесний дослідник. Зверталися по допомогу онкохворі – безнадійні, з метастазами, котрі не втрачали надії на порятунок. Після лікування більшість приречених прожили ще по 20-25 років. Винахід було запатентовано, документи на нього із десятком історій хвороб із об’єктивним, чітким позитивним ефектом відправлено до Міністерства охорони здоров’я УРСР. Це було ще у жовтні 1959-го. А потім – понад 40 років бюрократичної тяганини…

–           Як це пояснити, Анатолію Івановичу? Адже наяву незаперечні докази ефективності препарату, сотні вилікуваних безнадійно хворих…

–            На це запитання відповісти важко. Майже 40 комісій фахівців вивчали дію амітозину, велися його клінічні випробування й майже усі вони – позитивні. Кажуть, не вистачає у бюджеті коштів на його впровадження в серійне виробництво. Кошти, кошти… скількох людей за цей час можна було б урятувати!

–           Але ж усе починалося так багатообіцяюче!

–            Так, було створено дослідницьку лабораторію у Львові. Нами, а це 44 фахівці, було винайдено ще понад 60 препаратів цієї групи. Серед них й ізатизон, препаратів із сильним імуномоделюючим, протипухлинним і противірусним ефектом. Це справді універсальні за спектром дії ліки: показання до застосування – масові інфекційні вірусні захворювання, зокрема, грип, СНІД, епідемічний енцефаліт, вірусні гепатити А, В і С, туберкульоз легенів, гнійні рани й трофічні виразки, грибкові ураження…

–           Чому ж і цього препарату досі немає в аптеках?

–            Ми отримали відповідь із Мінздраву, що «віспу вже ліквідовано, а проблем грипу не існує, бо є вакцини». Наступні 20 років ми із колегами доводили ефективність цих ліків у ветеринарії, створивши «економічно ефективну технологію безвакцинної профілактики і лікування масових вірусних хвороб птахів і тварин» (на 1 вкладену гривню отримують 15-20 гривень прибутку). Коли ж ця технологія одержала високу нагороду міжнародної виставки в Будапешті 1985 року, а після – й кілька медалей союзної «виставки досягнень», ізатизон юридично визнають і затверджують.

–            Та під час розпаду Союзу Росія, як правонаступниця, одержує на препарат усі права. Лише з укладенням договору про міждержавні відносини «допросилися» і українського патенту. А грошей на його заводське виготовлення знову забракувало. Колишні виробники – Львівський та Уманський заводи перепрофілювались. Отож виробляємо його в лабораторних умовах, але це, звичайно, мізер від потреби у ліках.

–            У цій сумній історії ще раз спрацював, на жаль, наш невідпорний принцип: «чому ми бідні?» – із не менш сумною відповіддю.

–            Переконаний, давно треба від того принципу відмовитися й «порозумнішати», шануючи себе як націю. Бо якщо за існування Союзу засекречення амітозину ще можна було пояснити хоча б небажанням союзних чиновників пов’язувати його відкриття з Україною, то виправдати злочинну, і кажу це з усією відповідальністю, бездіяльність уряду й профільних міністерств щодо впровадження універсальних ліків у виробництво вже за державної самостійності України просто неможливо.

…А тим часом результатом винаходу групи Потопальського знову ж таки скористалися не українці. Цього разу – Австрія. Багатьом відома назва протипухлинного препарату «україн», запатентований у цій державі колишнім нашим співвітчизником
Я. Новицьким. Та мало хто знає, що «україн» – складова амітозину, і продукт досліджень лабораторії Потопальського.

–            Од саркоми простати помирав 28-річний брат Ярослава Новицького. Була остання надія на амітози, який я й передав йому у відповідь на лист-прохання обласного уролога. Через три тижні лікування хлопець почав ходити, через місяць пухлина зникла. Тоді я попросив пана Ярослава (він – інженер) разом сконструювати ефект флюоресценції препарату, тобто наявність в організмі пухлини. Він здійснив це у складі групи фахівців, було отримано пріоритетну довідку на винахід. Невдовзі Я. Новицький емігрує до Австрії, де й запатентовує під своїм ім’ям препарат, отриманий із частки прихопленого ним амітозину. Єдине, що порадувало у цій історії – дав йому назву на честь нашої держави.

–           Ось так, знехтуване на батьківщині досягнення отримало поцінування за межами України… Як Ви поставилися до цього?

–            У моєму житті це вже п’ятий випадок: у Росії, наприклад, мій дисертант запатентував наш препарат, що вже був запатентований і затверджений. Один такий чоловік при зустрічі виправдовувався: «У бізнесі й політиці нічого чесного немає». Бог їм суддя… Тішить лише те, що наші ліки запатентовано у 16 країнах, підтверджено їх високий ефект. Але знову ж таки – вони ставлять на ноги іноземців, хоча створені насамперед для урятування співвітчизників… Узяти хоча б той же «україн». Він дедалі більше завойовує популярність у світі – його закуповують у багатьох країнах.

–           А є відмінності між ним і амітозином?

–            Є, й суттєві: якщо амітози діє на усіх (і останніх) стадіях пухлинного захворювання, то «україн» проявляє силу лише на ранніх, при запущених формах він безсилий допомогти. І ще одне: «україн», завезений до нас з-за кордону, є досить дорогим препаратом (повний курс лікування обійдеться нашому хворому у 15 тисяч у.о.), тоді як вітчизняний амітози за умови, що буде випускатись у нас, може бути доступним усім хворим (курс лікування становитиме близько 150 у.о.).

–           Будемо сподіватися, що, врешті, здоровий глузд переможе й влада всерйоз перейматиметься здоров’ям нації.

–            Цим і живу. Тим більше, що висока ефективність препарату підтверджена останніми клінічними дослідженнями: у Житомирському обласному онкодиспансері професор Р.К. Тащієв наголосив, що у 90% випадків поліпшується імунітет хворих, збільшується тривалість їх життя, зменшується кількість ускладнень. Понад 30 років досліджує лікувальну дію амітозину кафедра госпітальної терапії Львівського медуніверситету – професор О.О. Абрагамович підтверджує, що завдяки препарату близько 80% пацієнтів зберегли працездатність. «Найсвіжі» випробування препарату, які проходили в інституті онкології АМН України під керівництвом завлабораторією клінічної імунології, лауреата Державної премії професора Ю.Я. Гриневича, підтвердили надзвичайно цінну властивість амітозину – попередження рецидивів та метастазів, відсутність побічних дій (як це трапляється при хіміотерапії) та його абсолютну нетоксичність. Додам, що ще 2001 року директор Інституту онкології АМН України
С.О. Шалімов направив до Державного Фармакологічного Центру матеріали для затвердження амітозину у медичній практиці.

Додам: науковій групі Анатолія Потопальського поки що залишається сподіватися на створений благодійний фонд «Небодарний цілитель» (нагадаємо: це переклад із латині назви чистотілу), який збирає кошти на впровадження амітозину в серійне виробництво – для цього потрібно 30 тис. у.о. А скільки коштує розкішна машина, придбана за державний кошт?..

Фонд активно підтримує Національна рада жінок України, яку очолює Ірина Голубєва, громадська організація «Поступ жінок-мироносиць», голова – Зоя Ружин.

…У лабораторії вченого упродовж усього робочого дня не змовкають телефони, щодня на нього чекають два-три десятки відвідувачів – ті, кого самого, або чиїх рідних спіткала тяжка недуга.

–           З якою метою Ви створили Інститут оздоровлення й відродження народів України?

–            Він об’єднує винахідників і священників, учителів і агрономів. І не просто здійснює дослідження по створенню та вивченню нових лікарських засобів протипухлинної та імуномоделюючої дії, а й розробляє доступні усім методи оздоровлення людини та довкілля. У двох його найбільш дієвих осередках – Карпатському (на Львівщині) та Південному (на Миколаївщині) вирощують лікарські трави, модифіковані нами рослини – потужні імуностимулятори (ехінацея, чистотіл, синюха, дивосил, арніка, кавбуз, пашниця, кучміть), учителі навчають дітей народних ремесел, методів оздоровлення, бджолярства, священики – основам духовності… Такі осередки треба створювати в усіх селах, районах і містах. У єдності, поверненні до духовності й оздоровлення довкілля – наші здоров’я і сила.

Бесіду вела

СВІТЛАНА ПОГУЛЯЙЛО

СЬОГОДНІ ПРОПОНУЄМО РЕЦЕПТ ЗБОРУ А. ПОТОПАЛЬСЬКОГО ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ ОНКОЗАХВОРЮВАННЯМ Й ЛІКУВАННЯ ПУХЛИН

 

Чистотіл із корінням промити, дати стекти воді, дрібно порізати й перекрутити через м’ясорубку. Об’єм сировини має дорівнювати 3 л. По 1 л цієї маси розкласти в кожну із трьох, заздалегідь підготовлених трилітрових банок.

Листя і гілочки омели (бажано – з плодових дерев) перекрутити через м’ясорубку – об’єм сировини має дорівнювати 3 л. По 1 л маси також розкласти в кожну банку.

Квіти нагідок перекрутити через м’ясорубку, об’єм сировини – 1,5 л. Розкласти в кожну банку по 0,5 л маси.

Корені аїру перекрутити (об’єм сировини – 1,5 л). Розкласти в банки по 0,5 л маси.

За відсутності свіжих рослин усипати в кожну банку по 200 г подрібненого сухого чистотілу, по 200 г сухої омели, по 100 г сухих квітів нагідок та по 100 г подрібненого сухого кореня аїру.

Чистотіл, омелу, календулу та аїр рівномірно змішати й залити екстрагентом (40%-ним спиртом, коньяком, горілкою чи вином «Кагор»), покривши рослинну масу на 2-3 см. Через три дні, коли рослинна маса вбере екстрагент, можна долити в кожну банку такий самий екстрагент, щоб він знову покрив на 2-3 см сировину. Настоювати 5-7 днів у темному прохолодному місці.

Перші 2 тижні приймати настоянку по 1 чайній ложці тричі на день за 15-20 хв. до вживання їжі. Потім збільшити дозу до 1 ст. ложки тричі на день.

Коли настоянку з першої банки використаєте, додайте до рослинної маси 1,5 л киплячої води, настоюйте ніч, відіжміть і викиньте масу. А рідину поставте в холодильник. Вживати по 2 ст. ложки тричі на день.

Аналогічно використайте і вміст решти банок. Зробіть перерву на 3 місяці, після неї знову зробіть такий же збір.

Для повного одужання такі курси повторюють регулярно, з перервою між кожним – три місяці, а для запобігання розвитку пухлин досить одного курсу на рік.

Свіжий чистотіл та омелу, які не вимерзають, можна заготовляти будь-якої пори, а нагідки та аїр узимку використовують сухими.

Збір помічний при лікуванні злоякісних пухлин (рак, саркома) та доброякісних (поліпи, папіломи, фібріоми, мастопатія). Його можна вживати й для лікування колекційного вірусного ревматоїдного поліартриту (при цьому водночас із внутрішнім прийомом настоянки нею ж розтирають на ніч суглоби або роблять компреси).

Лікування пухлин та поліартриту цим збором бажано здійснювати у комплексі з призначеним фахівцями лікуванням.

Від редакції. Цією публікацією розпочинається творча співпраця журналу «Жінка» з Анатолієм Потопальським. Наступного разу ми регулярно пропонуватимемо вам, шановні читачі, поради винахідника щодо застосування цілющих трав, зборів.

 

Журнал  «ЖІНКА»,

грудень 2002 р.

“Педагогіка толерантності №1 2013 рік”

 

 


[1] Експертні дослідження щодо ефективності та безпеки фіточаїв проведено Комітетом з питань народної та нетрадиційної медицини МОЗ України та санітарно-епідоміологічною експертизою МОЗ України (Висновок № 05.03.02-06/42959 від 27.10.2004 р.).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *