Сьогодні на континентальній Україні Путін реалізує той самий сценарій її анексії, що реалізував у Криму – без введення армії і жодного пострілу.

Його агенти регулярно організовують масові навіжені мітинги в шести південно-східних областях з вимогами приєднання до Росії. Агресивні, люті мітингарі захоплюють облради і облдержадміністрації, знущаються над їхніми керівниками, зривають, палять державні прапори і вивішують російські, закликають свого улюбленого законного президента Януковича повернутись в Україну, рятувати її, проголошують свій похід на Київ тощо. Також ці агенти ведуть активну проросійську агітацію і в інших містах, райцентрах, селах цих областей. Це вже дає свої результати. Наприклад, в Маріуполі розлючений натовп захопив прокуратуру і вимагав негайно звільнити з під арешту самопроголошеного мера міста.

Нещодавно у заарештованого у штатському офіцера російської ФСБ знайшли план дій путінських сепаратистів по захвату Верховної Ради, Уряду, інших держвідомств і установ.

Водночас Путін сконцентрував на українських кордонах російські війська, що змусило українську армію теж сконцентрувати тут свої сили.

В результаті в центральній частині України і біля столиці військ не залишилось. Київ виявився беззахисним і Путін може брати його голими руками.

Хоча очевидно, що вказані вище проросійські мітинги проводяться путінськими агентами, які організують, оплачують їх учасників, визначають їхні дії, гасла, вимоги, наша влада фактично не перешкоджає їм, не карає цих агентів. Не затримали, не допитали жодного з тих, хто роздає гроші мітингувальникам, не поцікавились, хто ж конкретно фінансує ці мітинги. І це відбувається в умовах путінської війни проти України, саме існування якої висить на волосині.

Це дозволяє, наприклад, одному з видатних путінських агентів, прислужників секретарю ЦК КПУ Симоненку вже понад місяць не з’являтись у ВР, а весь цей час вести активну проросійську агітацію у вищеназваних областях. І його не те що не позбавили звання народного депутата, не притягли до відповідальності, йому слова поганого ніхто не сказав та старанно виплачують депутатську зарплату.

За таких умов наші головні політики зосередили свої зусилля, помисли на президентських виборах, яких насправді не буде, бо Путін їх зірве.

Жодної уваги на небезпеку, про яку йдеться, не звертає навіть Майдан, який старанно прибирає свою територію та постійно конфліктує з новою, своєю владою.

Таким чином ніщо не заважає Путіну реалізувати свій сценарій:

– у визначений ним день 15-20 тисяч керованих його агентами мітингарів південно-східних областей зберуться в Києві, до них приєднаються, очолять їх кілька сотень чи тисяч путінських агентів, що причаїлись на київських конспіративних квартирах, і вони штурмом захоплять ВР, Адміністрацію Президента, Уряд, Міноборони, силові відомства, а міліція, СБУ не зможуть їм перешкодити, бо не стануть стріляти в «мирних», безоружних громадян (цей день вже проголосили: 1 травня комуністи розгорнуть своє свято під проросійськими гаслами, до них приєднається путінська агентура і керовані нею мітингарі, в наступні дні все це посилюватиметься і в День Перемоги 9 травня завершиться їх перемогою);

– водночас Путін висадить в Києві авіадесант з кількома тисячами своїх озброєних вояків, одягнутих під майданівських самооборонців, які допоможуть мітингувальникам, нейтралізують міліцію і СБУ;

– наступного дня прилетить Янукович, якого радісно зустріне щасливий «народ» і посадить в президентське крісло.

На цьому все й скінчиться, Україна втратить свою незалежність і знову стане пригнобленою частиною Російської імперії.

Не зможе втрутитись у ці події і наша армія, яка в цей час буде далеко від Києва, а путінське військо не дасть їй рушити до нього.

За 750 років іноземної неволі найбільших нещасть, горя Україна зазнала, коли на 350 років опинилась у складі Російської імперії.

Царат знищив Запорізьку Січ, Гетьманат, найменші ознаки незалежності українців, всіляко принижував їх, забороняв національну мову, культуру, насадив кріпаччину тощо.

Однак найстрашнішими для неї виявились останні 75 років, коли владу захопили жахливіші за фашистів більшовики.

Вони вчинили в Україні три голодомори, з яких лише в другому (1932-1933 рр.) в нелюдських стражданнях загинули 40-50 міліонів – половина нації. А після війни запланували (і вже розпочали) тотальну депортацію, тобто знищення українців. Вона зірвалась лише тому, що не вистачило ешелонів. Однак кати компенсували свою невдачу черговим голодомором 1946-1947 рр. Про інші злочини тієї влади проти українців довго розповідати, місця не вистачить.

Вперше Україна стала незалежною державою у 1917 р. Стала не завдяки всенародній боротьбі, а задарма – в результаті розвалу Російської імперії. А що легко дається, те й легко втрачається. Через кілька років більшовики знову загарбали Україну, яка не вчинила належного супротиву, бо тодішні її керівники Грушевський М.С. і Вінниченко В.К. ліквідували армію, а захищати від більшовицького війська Київ послали студентів і гімназистів, яких закатували під Крутами, самі ж втікли.

Вдруге вона стала незалежною в 1991 р. і знову задарма – завдяки розвалу СРСР. Цього разу вона тримається вже 23 роки. Але, як і в 1917 році, вона ретельно розброїлась: – під липові гарантії Росії, США, Англії, Франції, Китаю задарма віддала третій за могутністю у світі свій ядерний воєнний арсенал, до мізеру скоротила армію, проголосила свій позаблоковий статус (тобто і можливість вступу до НАТО) та ще й запросила в Севастополь воєнний флот Росії, щоб їй було зручніше захопити Крим, коли забажає, що вона й вчинила.

Таким чином двічі у самі доленосні для України історичні моменти диявол позбавляв розуму її керівників і вони власними руками осатаніло нищили її самооборону, а відтак – і незалежність, саме існування

В нинішніх умовах смертельної небезпеки вихід лише один – негайно зібрати в кулак всі сили, ресурси, згуртувати весь народ і перешкодити Путіну реалізувати свій сценарій:

– з трибуни ВР, по радіо, телебаченню, в друкованих ЗМІ, Інтернеті терміново оприлюднити на всю Україну, на весь світ цей його сценарій, що безумовно завдасть йому шкоди;

– негайно відслідкувати, виловити і покарати путінських агентів – організаторів тих проросійських мітингів (включно й Симоненка і Ко);

– не дати жодної можливості тим мітингувальникам зібратись в Києві;

– відновити й регулярно проводити на Майдані антипутінські народні Віча, які б об’єднували всю країну на війну з Путіним і його агентурою;

– ввести у Київ і довкола нього війська та мобілізувати ПВО;

– негайно вступити до НАТО, котре без всяких попередніх умов повинно прийняти Україну, якщо Європа і США дійсно не хочуть віддати її на розправу Путіну, а самі догратись до 3-ї світової війни; якщо не виконали свої гарантії її безпеки, територіальної цілісності, то нехай негайно приймають в НАТО і захистять від агресора.

Хтось може сказати, що наведений сценарій неправдоподібний, необґрунтований тощо.

Не будемо сперечатись. Але й скептик мусить знати правило: у вкрай загрозливих ситуаціях потрібно брати в розрахунок найгірший варіант розвитку подій. Якщо ж все складеться для нашої Вітчизни краще і завершиться добре, то всі ми будемо щасливі.

 

Іван Гонта

                                                                                             04.04.2014