Професор Анатолій Потопальський: «Щоб одужати, людина має змінитися»

Автор | 15 Січня, 2021

Джерело

Наше знайомство з лікарем Потопальським відбулося у доленосному для України 2013 році.
Ми готували номер журналу «Слово Жінки» на тему «Природа і природність». Шукали головного героя номера.
Поет Сергій Коваль запропонував познайомитися з українським лікарем-генетиком Анатолієм Потопальським.
Тоді ми ще не знали, що Анатолій Іванович і зініційована ним оздоровча громада «БОГУ Радість» стануть справжніми друзями видання, що нас пов’яже спільність інтересів, духовних пошуків, стремління будити українську громаду.

Виявилося, що Анатолій Іванович — лікар і дослідник від Бога. Природа розкриває свої таємниці лише тим людям, які її розуміють і люблять. Їм вона пропонує свої скарби, бо знає, що вони будуть використані на добро.

Унікальні природні препарати і ставлення до Бога

Уже на першій зустрічі одна з редакційних журналісток сказала лікарю Потопальському про певні вади зі здоров’ям.

У відповіді пана Анатолія  прозвучало щире  бажання допомогти, впевненість у своїх силах і відповідальність за свої слова. Такому лікареві хотілося довіритися.

А після пропозиції оздоровлення лікар Потопальський уважно запитав:

— А в Бога віруєте?

— Вірую, хоча не знаю, чи такої віри достатньо для зцілення, — відповіла здивовано жінка.

Цікавий початок розмови з людиною, яка представляє вітчизняну генетику, чи не так? Тож ми попросили Анатолія Івановича коротко розповісти про його науково-дослідницьку діяльність.

— Я все життя займаюся наукою, а рослини — об’єкти мого дослідження. Моя ж наукова діяльність присвячена оздоровленню людини і довкілля — так званому комплексному оздоровленню. Не можна в жодному разі стверджувати, що один диво-препарат вилікує усіх й усе.

Рослини мені та нашому науково-дослідному колективу відкрили цілий напрям розвитку: створення лікувальних препаратів на їх основі, створення нових сортів рослин шляхом застосування розробленої нами новітньої біотехнології, власне, створення нових рослин, як кавбуз — гібрид кавуна і гарбуза. Комплексне оздоровлення полягає в тому, що ці препарати здатні оздоровлювати і людину, і тварину, і рослину, крім того, вони є екологічними — позитивно впливають на довкілля. На основі цих розробок створено систему духовного та молекулярно-генетичного оздоровлення людини та довкілля, яка зараз популяризується багатьма лікарями та екологами.

— Але до чого тут віра в Бога?

— Категорично ставлюся до питання віри і приходу людини до Бога, бо маю 55-річну практику роботи з пухлинами, — каже лікар. — Пересвідчився на власному досвіді: людина вилікувалася, і якщо вона вірить у Бога і ходить до церкви, притримується законів всесвітнього буття і певних релігійних ритуалів — то живе, і хвороба не повертається.

Якщо ж ні — проходить рік-два, і так: або під машину попаде, або серцевий напад трапиться, або — рецидив хвороби, який уже значно складніше піддається лікуванню. Тобто не змінилася людина, не очистилася, не прийшла до Бога. Не дозріла Душа, не змогла пройти випробування. Саме так потрібно розуміти хвороби, які тепер атакують людство.

Так і кажу своїм пацієнтам: «Хочете жити? Робіть — те, те й те. Лікування ракової хвороби — то тяжкий труд, на це йдуть роки і неймовірні зусилля багатьох людей. А ви як думаєте: оце вилікуюся і знову палитиму, матюкатимуся і їстиму все підряд? Ні, так не буде, людино добра, хвороба має докорінно тебе змінити!» Обов’язково розмови з людиною.

Говорю хворому про його так званий «егоїзм», яким він довів себе до такого стану. Кажу про те, що він має дбати не лише про своє тіло, а й про Душу, тобто про власні думки і почуття. Наголошую, що все залежить від нього, і лікує його не лише лікар, а ще й Господь Бог і він сам. А біда приходить через те, що людина відходить від Бога — живе матеріальним бездуховним життям. Ми часто просимо в Бога допомоги, а якщо треба віддати Богові — то чомусь забуваємо…

Поліське дитинство. Парк «Перемога»

За ці роки ми ближче познайомилися і з життям талановитого лікаря та вченого. Своє повоєнне дитинство Анатолій Потопальський провів на Коростенщині, де й досі мешкають його сестри — Марія та Людмила. А 40 років тому в рідному селі Ходаки заклав дендропарк «Перемога». У парку протягом багатьох років вирощували лікарські та екзотичні рослини, зокрема рослини власної селекції. Цим клаптиком рідної для всієї родини землі нині опікується старша сестра лікаря — Марія.

Анатолій Іванович згадує далекі дитячі роки:

— Дитинство моє минуло на дідовому обійсті в Ходаках. Приїхали ми туди під час війни. Дід, звісно, прийняв нас, як рідних, і став мені за батька. Я мав травму дитинства — в три роки обварився окропом. Приїхали до діда в село, а я ходити не можу. За якийсь час зрозумів — якщо щодня потроху розгинатиму ногу, то стану на свої дві. І хоча рубець тріскався і кровоточив, і біль був добрячим, проте я тримав ногу все рівніше, а згодом почав ходити. Це стало гарним уроком на все життя — здаватися на волю обставин у жодному разі не можна.

…Мені завжди допомагала й моя любов до Природи. Це і захоплювало, і відволікало від сумних думок, давало радість і направляло мої мрії. Мені, ще маленькому хлопчику, дуже хотілося, щоб у нашому дворі все жило і плодилося — кури, качки, гуси, індики, кролі. Заповітною мрією стали бджоли!

Право власності на обійстя дід Данило залишив за онуком — тобто за мною. Зробив заповіт на моє ім’я, й у віці дев’яти років я став власником дідової хати і обійстя, дідів заповіт зберігаю і досі. Дід наш був дужим, не боявся жодної роботи. Та якось улітку поїхав у ліс, завантажив повнісінький віз дровами. І потрапив у страшенну зливу. Промерз, захворів на запалення легенів. За тиждень діда не стало…

А ще за тиждень мамі наснився сон: йде дід до нашого двору, а за ним летить рій бджіл. Так і сталося — минув час і до старого, ще придбаного дідом, вулика влетів рій бджіл. Покійний дід «привів» нам його! Роїлися бджоли у нас цілих 20 років. Я щоліта, як був на канікулах і приїздив — спочатку з Житомира, де навчався у медичному технікумі, потім — з Івано-Франківська, де був студентом медінституту, відрізав півметрову вощину з 10-15 кілограмами меду. Їли ми його із неймовірною насолодою.

Дідів «подарунок» із потойбіччя допоміг мені зрозуміти, що в цьому світі все існує, як мінімум, у двох вимірах: у матеріальному, який можна побачити, і в невидимому, який схований від наших очей, проте він також існує — його можна відчути. Думаю, це розуміння, яке я виніс із сільського дитинства, згодом дозволило мені прийти до глибокої віри в Бога.

Весною 2015 року делегація «Слова Жінки» вперше побувала в Ходаках у дендропарку «Перемога» та познайомилася з його Берегинею — Марією Потопальською.

З пані Марією завжди дуже цікаво спілкуватися, вона — старожилка, велика оптимістка і життєлюбка, весною їй виповниться 92 роки. Усе життя жінка пропрацювала вчителькою української мови та літератури в селі Ушомир Коростенського району, а вже будучи на пенсії, перебралася у родову дідову хату Потопальських.

— Парк, який ми назвали «Перемога», Толя заклав в 1979 році. Сталося це навесні, — згадує жінка. — «Перемогою» назвали, бо заклали його на честь нашого тата Івана Потопальського, який загинув під час оборони Києва. Брат багато подорожував світом і звідусіль привозив різні екзотичні рослини.

Привозив їх до мами на обійстя, висаджував, доглядав за ними. З часом тут почали вирощувати й лікарські рослини власної селекції, які стали основою лікарських препаратів і чаїв системи оздоровлення доктора Потопальського, серед них: синюха блакитна, ехінацея, головатень, дивосил, лаконос та інші.

Любов до рідної землі

Анатолій Іванович не уявляє своєї діяльності десь інде, не в Україні. Багато разів талановитого вченого кликали за кордон, проте його філософія лишається незмінною: «Де родився — там і пригодився».

— Нам потрібно бути українцями, –— каже він. — Бог посилає Душу — в певний народ, на певну територію — з рідною мовою і традиціями. І всякі відступи від цього шкодять Душі. Це також мій висновок із спостережень за роки спілкування з різними людьми.

Треба слідувати своєму, рідному, родовому. Навіть трави, які ростуть на рідній землі, дають набагато кращий ефект лікування, ніж завезені звідкись. Бо існують незримі, проте дуже сильні енергетичні зв’язки, про які ми, на жаль, нічого не знаємо, хоча добре знали наші пращури. А слідуватимемо своєму — то й Бог допомагатиме. Що значить слідувати своєму? По-перше, говорити рідною мовою. По-друге, знати свій родовід хоча б до п’ятого коліна. І третє — треба свій народ знати, хто з нього вийшов, що зробив добре, а що — погане.

Лікарю потрібна підтримка

Цього разу сісти за статтю і згадати сім років нашого знайомства, доброго спілкування і плідного співробітництва з Анатолієм Івановичем змусили неприємні обставини: лікарю Потопальському потрібна наша підтримка.

У жовтні 2020 року в програмі «Я соромлюся свого тіла» на  каналі «СТБ» вийшов сюжет щодо діяльності дослідницької лабораторії, яку багату років очолює вчений.

У відповідь на захист доброго імені Анатолія Потопальського стали десятки людей, які відкрито зверталися до керівництва канала та писали свої думку під відеороликом на «Ютуб»-каналі та у «Фейсбуці».

Марно, як виявилося. За якийсь час вийшов ще один сюжет, де, на мою думку, вже йде спрямоване цькування вченого з нібито підтвердженнями щодо лабораторних досліджень відомого препарата ізатізон.

Звідки ростуть ноги, зрозуміло: діяльність доктора Потопальського, його природні, недорогі ліки у порівнянні з сучасними фармацевтичними препаратами — явно не до вподоби тим, хто заробляє на біді людей мільярди.

Без перебільшення, це так: лікування одного онкохворого методами сучасної офіційної медицини протягом трьох-п’яти років обходиться родині приблизно в 500 тисяч гривень!

Це добре знають ті, хто зіштовхнувся з такою бідою, тому і йдуть до народного лікаря  й отримують допомогу. Відгуки пацієнтів Анатолія Івановича, які розміщені на офіційному сайті Інституту оздоровлення та відродження народів України, свідчать про дієвість лікування засобами Потопальського. За останні 10-15 років вдячних пацієнтів тисячі.

Схоже, телевізійників хтось «натравив» на Потопальського: вони роблять вигляд, що видали чергову «сенсацію», і зупинити їх не можна. Тому пацієнти, партнери, близькі, друзі Анатолія Івановича сподіваються передусім на Божу допомогу і силу того Добра, яке багато років віддавав лікар Потопальський людям: повернення правдивого Слова вдячності і підтримки, які нині так потрібні лікарю від Бога.

ДОСЬЄ «УМ»

Анатолій Іванович Потопальський, керівник групи модифікації структури біологічно активних речовин Інституту молекулярної біології і генетики НАН України. Заслужений винахідник України, кандидат медичних наук, доцент, професор Європейської академії проблем людини.

Особисте гасло: «Українська нація буде щасливою і прославленою у віках», яке зафіксоване у виданні «Лідери нації» (2011 року).

Стривожений фізичним і духовним станом української нації, яка давно перебуває в умовах екоциду, Анатолій Потопальський заснував Братську Оздоровчу Громаду України — БОГУ «Радість» — та створив 1991 року Інститут оздоровлення та відродження народів України, мета якого — поєднання наукових досліджень з основами християнської моралі, відродження фізичного і духовного здоров’я всіх народів, які проживають в Україні.

Має інтернет-сайт htpp: potopalsky.kiev.ua та сторінку у «Фейсбуці» 

ДОВІДКА «УМ»

Ще в студентські роки Анатолій Потопальський на основі взаємодії алкалоїдів чистотілу, підвищуючи активність їхніх молекул алкілуванням, одержав препарат «Амітозин», який зупиняв поділ злоякісних пухлин і викликав їхнє старіння — апоптоз.

Унікальність препарату полягала у відсутності пригнічення кровотворення та імунітету людського організму, навпаки — амітозин підсилював їх. Згодом амітозин та його аналоги були запатентовані в 16 країнах.

 Разом із Любов’ю Лозюк у 1973 році вчений розробив ще один унікальний препарат «Ізатізон» — ефективний імуномодулятор, що успішно використовується для попередження та лікування вірусних та мікробновірусних хвороб і пухлин у ветеринарії, медицині, рослинництві.

Загалом запатентовано понад 100 нових препаратів із протипухлинною, противірусною та імуномоделюючою дією, розроблено 15 оригінальних фіточаїв на основі чистотілу, створено понад 20 нових форм, сортів і видів лікарських та сільськогосподарських рослин, шість із яких затвер­джено Держсортінспекцією України.

Ганна ЗЕМКО,
головна редакторка журналу «Слово Жінки», багаторічна пацієнтка лікаря Потопальського