Автор | 19 Лютого, 2020

Хотілося б розповісти про найкращі часи свого дитинства.

Почалося все з того, що в 1997 р. я зі своєю родиною переїхав до мальовничого села Білоусівка з міста Миколаєва. Вже через пару років ми переїхали до іншої садиби, там і відбулося моє перше знайомство з Потопальским Анатолієм Івановичем. А діло було так…

Одного дня я допоміг вигнати бичка з граничної території так званої «Фазенди» – місця, де було насаджено багато унікальних рослин. А так як було літо, то я босий наколовся стернею. Тоді Анатолій Іванович намастив мені рану препаратом «Ізатізон», і мені стало дуже цікаво, що ж це за препарат. І Анатолій Іванович мені почав розповідати про свою діяльність. Мені, 10-річному хлопцю, це здалося просто магією: різноманітні гібриди рослин… і в той день мене зацікавила така наука як біологія. Оскільки я жив неподалік біля дачі, то почав допомагати доглядати за унікальними сортами рослин: поливав, видаляв бур’яни, саджав нові насадження живокосту, фітолаки, ехінацеї пурпурової та інших рослин.

Ідею створення Свято-Покровського дендропарку я зустрів дуже радісно, допомагав з іншими однодумцями робити насадження. А вже в 2000 році його було відкрито. Це була знакова подія для жителів села, так як Анатолія Івановича дуже поважали як гарного фахівця і духовну людину, яка завжди допомагала людям, які до нього звертались.

Що ще можна сказати… Для мене Анатолій Іванович – це взірець духовно багатої людини, яка своїми унікальними досягненнями спасла життя багатьох людей. Завдяки йому я полюбив довкілля, рослини і навчився бути чуйною людиною.

Сергій Гайдай.

м. Миколаїв.

13 лютого 2020.