РЕТРОСПЕКЦІЯ:

історія журналу в публікаціях

 

ПЛАН ДАЛЛЕСА

Бувший директор ЦРУ Аллен Даллес (1893-1969) у своєму  «Плане разгрома Советского Союза и России» писав: «Посеяв в Совет­ском Союзе хаос, мы незаметно под­меним их ценности на фальшивые и  заставим их в эти фальшивые цен­ности верить. Как? Мы найдем своих единомышленников… своих союзников и помощников в самой России. Эпизод за эпизодом будет разыгрываться грандиозная по свое­му масштабу трагедия гибели самого непокорного на земле народа, окончательного, необратимого угасания его самосознания… Литерату­ра, театр, кино – все будет изобра­жать и прославлять самые низмен­ные человеческие чувства. Мы будем всячески поддерживать и под­нимать так называемых творцов,  которые станут насаждать и вдалбливать в человеческое сознание культ секса, насилия, садизма, пре­дательства — словом всякой без­нравственности. В управлении госу­дарством мы создадим неразбери­ху… Мы незаметно будем способс­твовать самодурству чиновников, взяточников, беспринципности. Бюрократизм и волокита будут возво­диться в добродетель… Честность и порядочность будут осмеиваться и никому не станут нужны, превра­тятся в пережиток прошлого. Хамс­тво и наглость, ложь и обман, пьянство и наркомания, животный страх друг перед другом и беззас­тенчивость, предательство, нацио­нализм и вражду народов, и прежде всего вражду и ненависть к русско­му народу, — все это мы будем ловко и незаметно «культивировать», все это расцветёт махровым цветом. И лишь немногие, очень немногие, будут догадываться или даже пони­мать, что происходит. Но таких лю­дей мы поставим в беспомощное по­ложение, превратим в посмешище, найдем способ оболгать, объявить отбросами общества…».

Всі ці роки, аж до Помаранчевої  Революції та, значною мірою, й  після неї свято виконуються настанови Далласа: суцільна щоденна брехня, обман, безпринципність, підлота, пропаганда жорстокості, насильства, куріння, пияцтва, нар­команії, брудного сексу, проституції, гомосексуалізму, іншої аморальної гидоти. Розтління дітей, молоді, дорослих панує в державно-суспільному житті  і  приносить його організаторам шалені мільярди, бо лише за таких умов вони можуть безперешкодно, безкарно грабувати Україну, її народ.

Серед всіх різновидів бізнесу найуспішнішим, прибутковим, безпечним в Україні є, безумовно, порнопроституційний  бізнес. Він весь у тіні, не сплачує ніяких податків, не контролюється ніякими державними органами, установами. Ніхто сьогодні й приблизно не знає, якими мільярдами чи трильйонами він володіє.               За роки незалежності ділки порнопроституційного бізнесу продали в зарубіжні борделі, в сек­суальне рабство півмільйона українських красунь. Якби хтось знав, скільки вони взяли за «одну шту­ку» і перемножив на півмільйона «штук», то він би отримав більший струсок мозку, ніж нардеп Шуфрич у сутичках з міліціянтами. За повідомленнями ЗМІ, коли міліціонери затримали одного з таких торгівельників, то він запропонував їм 15.000 доларів (ці кишенькові гроші були при ньому) і свою  іномарку, щоб тільки вони його відпустили. А хто знає, скільки продано наших красунь у наші власні, вітчизняні борделі і злачні місця, хто їх рахував? А хто рахував проданих туди ж дітей?

Всі ці роки розтлінням нації займались і продовжують займатись наші центральні телеканали, що належать олігархам Пінчуку, Медведчуку, Суркісу, Рабиновичу, Роднянському і К°. Окрім величезної зграї спеціальних порновидань, що вільно продаються і доб­ре купуються на кожному кутку, тим самим займаються «солідні» багатотиражні газети. Такі, наприклад, як «Факты и комментарии» Швеця, або «Бульвар» Гордона. Швець на останній сторінці кожного номеру своєї газети друкує фото голої дівчини, щоб привчити наших дівчаток, дівчат, жінок, що оголюватись привселюдно – це нормально, добре, а традиційна цнотливість українського жіноцтва вже нікому не потрібна, шкідлива, «соромна».

Гордон, що проголосив свій «Бульвар» «лучшей газетой Украи­ны», протягом багатьох років з но­меру в номер публікував фото оголених наполовину наших дівчат. Це був конкурс «Грудь», переможницям якого призначалась премія 5 тисяч гривень, збільшена згодом до 10 тисяч.

У рамках цього конкурсу в № 21 (395) газети за травень 2003 ро­ку опубліковано кілька фото майже голої 15-річної дівчинки з Харкова. Але ж мовою карного кодексу це кваліфікується як розтління неповнолітньої і суворо карається.

Іншого разу було опубліковано фото зовсім голої молодої вчительки початкових класів з Херсону, що викликало загальне обурення,  її негайно звільнили зі школи, а рідна  мати вигнала її з малою дитиною і чоловіком з дому.  А Гордону і його «Бульвару» хоч би що, ніхто їх і пальцем не зачепив.

У № 42 (260) за жовтень 2000 року були опубліковані фото із зображенням чоловічих і жіночих статевих органів та статевого акту. І це в газеті з півмільйонним тиражем, яка вільно продається, і її можуть придбати навіть десятирічні  хлопчики й дівчатка.

Потрібно особливо відзначити, підкреслити той факт, що на величезній кількості вказаних фото обох газет немає жодної єврейки – виключно гої, туземки.

*

На відміну від Флінта, наших порно-проституційних королів не лише ніхто не судить, не розстрі­лює — за роки незалежності ніхто не сказав їм поганого слова. Всі ці власники телеканалів, газет, порнопроституційної індустрії надзвичайно по­важні в нашій країні люди, дехто з них обіймає високі державні й громадські посади, є нардепами тощо. Досить сказати, що на що­річних гучних, розкішних, шаленовартих ювілеях «Бульвару», де вино ллється рікою, а яства тума­нять уяву, щоразу витанцьовують, веселяться від душі і бажають дов­голіття улюбленій газеті директорша дитячого фонду  Людмила Куч­ма, відомі посадовці, діячі.

То що буде далі?! Особливо тепер, після Помаранчевої Революції, що була революцією, перш за все, духовно-моральною: міль­йони людей повстали саме проти тієї суцільної аморальної  гидоти, що панувала за Кравчука і Кучми.

Деякі фахівці, наші і зарубіжні, вважають, що своїм «Планом» Даллес, США розпочали третю («мирну», «холодну») світову вій­ну, подібно тому, як планом «Барбаросса» Гітлер, Німеччина розпо­чали другу («гарячу», збройну, во­єнну) світову війну.

Але якщо друга світова війна закінчилась поразкою фашизму, його прокляттям і всесвітньою за­бороною, а її натхненники, органі­затори визнані воєнними злочин­цями і повішені, розстріляні, за­проторені у тюрми, або самі нак­лали на себе руки — застрелились, отруїлись, то третя аморальна  світова війна триває і сьогодні, успішно завойо­вує одну за одною нові країни, а її організаторам, «кочегарам» ніхто ще й слова поганого не сказав, їх мерзотну, диявольську ідеологію ніхто не засудив.

Особливо завзято, успішно ведеться ця війна в роки незалежності, сьогодні у нас, в Україні.

Тож просимо наших читачів відповісти на такі питання:

  • Чи не повинна наша нова, породжена революцією народна влада негайно вжити такі заходи:
  • Ретельно розслідувати діяль­ність королів наркотичного, порно-проституційного бізнесу, тор­гівців жінками, дітьми тощо, при­тягнути їх до кримінальної відпо­відальності, а нажиті цим бізнесом кошти й маєтність конфіскувати?
  • Ще ретельніше розслідувати діяльність телеканалів, названих і неназваних тут газет, їх власників притягти до кримінальної відпові­дальності за розтління нації, на­житі на ньому багатства конфіску­вати, а телеканали і газети націо­налізувати? Адже у держави, уряду, народу вже давно і сьогодні немає жодного свого телеканалу — всі одібрали ненажерливі олігархи.
  • Проклинаючи збройні війни, чи не повинні ми оголосити без­пощадну війну розтлінню нації, захистити своїх дітей, самих себе, свою Вітчизну від «Плану» Даллеса і його злочинних українських виконавців?!

А щоб запропоновані питання нікому не здалися легковажними чи екстремістськими, чи риторич­ними, подаємо лист лише однієї жертви сучасних виконавців «Плану» покійного Даллеса.

                                                                                                                  Редакція

 

 

МИ ЩЕ ЖИВІ, АЛЕ НАС ВЖЕ НЕМАЄ

 

Мені 18 років. Ось вже два роки я хворію СНІДом. Я не одна в цій лікарні, тут у мене такі самі подру­ги і друзі. Тепер на все дивлюся інакше, ніж раніше.

Навіщо ви, дорослі, нас, своїх дітей, під «танк» кинули?!

Навіщо зім’яли сексом, порнухою, наркотиками?! ВИ, ВИ вину­ваті в наших хворобах і наших смертях! Вам хотілось розкованості, розслабленості, свободи. Ви розвели «голубих», проповідуєте вільні зв’язки, афішуєте режисерів-гомиків. Ви все це плекаєте, задовольня­єте свою біснуватість.

А ми помираємо!

Ми повільно помираємо і не тре­ба брехати, що з нами нічого не тра­пилось, що ми будемо жити… У нас не буде кохання, не буде сім’ї, ми не народимо дітей. Ви розумієте, що відбувається з нами, з поколінням, що прийшло після вас?!

Ми ще живі, але нас вже немає. Нас позбавили дитинства і одібрали наше майбутнє… Ми не знаємо, що означає любов, сором, моральність, ганьба.

Все це зникло з життя, із школи. Але ж ви знали! Ви дожили до 70, до 80 років. А ми не доживемо! Ми помираємо юними! За що? Чому? Четверо моїх друзів, вчорашніх школярів, померли. У моргах ле­жать молоді. Ми ховаємо один од­ного…

Чому ви нас не попередили з ва­шим «безпечним» сексом? Ми хоче­мо жити. Краще б нам цілину орати, водити трактори, ніж в іномарках помирати від СНІДу. СНІД і сифіліс стали у молоді чимсь подібним до нежитю…

Ми були маленькими й не знали, як народжуються діти. Думали. що їх знаходять в капусті чи приносять лелеки. Краще б їх продовжували знаходити в капусті, краще б нам було не знати нічого іншого якомога  довше…

І ніхто вас не буде судити, карати за нас: ви ж нікого з нас власними руками не вбили. Ви лише розбещували, розтлівали нас «картинками», вашими «творами». Ви жеманно розкривали нам очі в школах: як «хороше» займатись «цим» не у під­валах, а «цивілізовано», демонстру­вали нам фільми, дарували бройле­ри. Таких насильників нині не су­дять, їх заохочують, обирають у владу. Ви продовжуєте робити це з іншими дітьми, що молодші за нас. Зупиніться!

Як би я тепер була вдячна тому, хто вирвав би у мене з рук сигарету, хто надавав би кропивою по задньо­му місці, коли мене ще можна було спасти, витягти з-під «танку».

Допоможіть тим, хто вболіває за  народ, зупиніть те, що відбувається в країні повсюди. Допоможіть зупи­нити божевілля. Прийміть закони і забороніть порнорекламу, порнолітературу, порнофільми, наркотики, горілку. Ми гинемо і ви теж.

Хто ж там на «танку»? П’яні, «голубі», вільні від сорому і відповідальності?! А ми під ними… Нас пе­реїхали. Все!

                                                                                                                                             Ольга

(Журнал «Педагогіка толерантності»

№ 1-2, 2005 р.)

P.S.    

 

  1. Сьогодні Україна посідає перше місце у Європі за кількістю хворих на СНІД – 500 000 осіб віком до 35 років і перше місце у світі за темпами зростання кількості віч-інфікованих.

            Крім того займає перше місце у світі за кількістю онкохворих, має 3 мільйони хворих раком, у тому числі 300 тисяч жінок з раком молочної залози (з них щороку помирає 8 тисяч), щорічно їх кількість зростає на 480 тисяч. А крім того єдина у Європі має епідемію туберкульозу – 800 тисяч хворих.

Від СНІДу і онкохвороб хворих фактично не лікують. Тож і не дивно, що в роки незалежності вже вимерло понад 6 мільйонів українців.

Хтось може заперечити, що онкохворих лікують хіміотерапією.

З цього приводу газета «Дзеркало тижня» 06.03.1999 року писала:

«Две тысячи немецких онкологов провели исследования и показали, что рутинная химиотерапия мало эффективна: 99 пациентов из 100 умирают от рутинной химиотерапии». – Кроме того качество жизни при этом резко ухудшается: пациенты полностью лысеют, у них выпадают зубы, они не могут ходить, и это не полный перечень бед, которые их ожидают…

… США являются ведущей страной по применению химиотерапевтических методов в борьбе с опухолями. Чистый годовой доход от химиотерапии у них составляет 28 миллиардов долларов.

Тем не менее, ведущий американский специалист по химиотерапии раковых заболеваний доктор Аткин (Нью-Йорк) выступает за такие лекарства, которые «делают химиотерапию совершенно ненужной».

В усьому світі є лише одні такі ліки – це ліки геніального українського вченого, номінанта Нобелівської премії 2004 року, професора Анатолія Івановича Потопальського. Вони успішно долають СНІД, рак, туберкульоз, чуму, холеру, сибірську язву, смертельно небезпечні види грипу, інші важкі вірусні хвороби.

Однак могутня медико-фармакологічна мафія не допускає їх до хворих і змушує їх помирати в неймовірних стражданнях, заробляючи на їх смертях шалені мільярди.

Однією з мільйонів жерт цієї мафії якраз і стала Оля.

  1. На останніх парламентських виборах Гордон висунув себе в кандидати у нардепи, обіцяв золоті гори та зображав із себе справжнього янгола.

            Але виборці нічого не забули і провалили його.