“Педагогіка толерантності” – єдине видання у світі з питань толерантності

Автор | 16 Квітень, 2019

 (Інтерв’ю було опубліковано в 2012 році у збірнику “Національні лідери України”)

Береговий
Ярослав
Антонович
Головний редактор
з 1997-2017 рр.

-Шановний Ярославе Антоновичу! Будь ласка, розкажіть про себе.

-Народився 1933 року на Чернігівщині. В 1956 р. закінчив Київський інженерно-будівельний інститут і 32 роки працював за фахом на різних посадах.

Ще в студентські роки захопився педагогікою і впродовж десятиліть наполегливо займався психолого-педагогічною самоосвітою, вивчав твори, практичний досвід великих вітчизняних і зарубіжних педагогів.

За підтримки президента Академії Педагогічних наук СРСР В. Н. Столетова та президента академії наук України Б. Є. Патона домігся присвоєння Державної премії СРСР з науки і техніки І. А. Соколянському і А. І. Мещерякову за видатні досягнення у навчанні, розвитку сліпоглухонімих дітей. Це був єдиний випадок, коли ця премія була присуджена педагогам та ще й посмертно.

Висунув ідею створення творчої спілки учителів (ТСУ), яка отримала широку всесоюзну підтримку і на всесоюзному вчительському з’їзді в квітні 1988 року був створений ТСУ СРСР.

З листопада 1988 р. по листопад 1997 р. працював у Москві першим заступником Голови ТСУ, яка після розвалу СРСР трансформувалась у Міжнародну Конфедерацію творчих об’єднань учителів.

У 1997 р. повернувся до Києва і з тих пір працюю головним редактором журналу «Педагогіка толерантності».

-Журналу «Педагогіка толерантності»-15 років. Що Ви вважаєте найважливішим в його діяльності? З ким Ви співпрацюєте?

-За ці роки видано 62 номери журналу загальним обсягом 8.000 сторінок. Він видається на суто громадських заставах без фінансування, співробітники працюють безкоштовно. Всі ці 15 років журнал залишається єдиним у світі повністю присвяченим проблемам толерантності періодичним виданням. Разом з навчальними закладами, науковими установами, адміністративними органами журнал постійно організує науково-практичні конференції з широкого кола проблем толерантності.

Із своїми роздумами щодо цього виступають на сторінках журналу вчені, викладачі, вчителі, батьки, студенти, школярі.

-Які із публікацій журналу Ви вважаєте знаковими?

-Чимала увага приділяється ґрунтовним теоретичним дослідженням всього спектру проблем толерантності. Серед присвячених цьому публікацій слід відзначити:

«Реформи освіти», де подано ретельний аналіз важких традиційних помилок, що укорінились в навчально-виховний процес і паралізують його ефективність, та показані способи, методи їх подолання;

«Вікова сегрегація – психолого-соціальна чума XX століття». B ній вперше в Україні розкрите це воістину катастрофічне явище, на яке ніхто не звертає найменшої уваги, хоча воно “не лише руйнує до тла всі зусилля щодо належного, у т.ч. толерантного, виховання, а прискорено веде людство до здичавіння;

«До таємниць раннього дитинства», де показано вирішальне значення для долі кожної людини її дородового періоду, немовляцтва і раннього дитинства.

«Телепатія»(http://pedtolerant.com/телепатия/). Крім іншого в ній показана глибока криза психологічної науки і практики, які не вивчають належним чином свідому і підсвідому складові психічної природи людини і саме тому нездатні стати надійною основою побудови високоякісного виховного процесу.

«Тільки духовно-моральна толерантна революція єдина врятує світ… якщо встигне». В ній ребром поставлена головна проблема сьогодення: – або совість, добро безроздільно запанують у світі, людство або поставить виховання, толерантність в центр своєї діяльності, зосередить на ній всі свої помисли, сили, ресурси, або неминуче загине. Журнал регулярно друкує присвячені толерантності документи ООН і ЮНЕСКО, інформацію про відповідні заходи цих та інших міжнародних організацій.

У 2000 році Штаб-квартира ЮНЕСКО в Парижі виділила кошти на видання журналу і за їх рахунок були видані всі його номери за той рік. А в 2009 р. Національна комісія України у справах ЮНЕСКО висунула журнал номінантом конкурсу ЮНЕСКО на здобуття її премії Маданжит Сінгх за сприяння толерантності та ненасильству.

-Сучасна Україна. Чи є позитивна динаміка в питаннях толерантності в суспільстві?

За період з часу проголошення в 1995 році ООН і ЮНЕСКО Декларації принципів толерантності, яку підписали всі країни-члени цих організацій, включно й Україна, та встановлення Міжнародного Дня толерантності (16 листопада) динаміка розвитку толерантності в Україні, і в інших країнах набула чималих масштабів, бо стала складовою політики їх урядів, впроваджується в практику навчально-виховних закладів, в суспільне життя.

Однак доводиться визнати, що загальний рівень толерантності в суспільно-державному житті всіх країн, у міжнародних відносинах залишається ще низьким, вкрай незадовільним, що й зумовлює, спричиняє безкінечні конфлікти, злобу, ненависть, насильство і війни. Причини цього безумства і шляхи його подолання показані, розкриті у вказаних вище журнальних публікаціях.

Яку Ви бачите перспективу в діяльності журналу?

-Оскільки журнал працює на головному напрямку та розвитку подальшого самозбереження людства, то у нього непочатий край роботи, яка вимагає зусиль і самовідданості поряд з допомогою усіх небайдужих.

Національні лідери України/Книга 2012/Береговий/16.03.12