Журнал "Педагогіка толерантності" ОЛЕНА МОВЧУН10 грудня 2012 року у Київському Будинку вчителя відбувся VІ-й Всеукраїнський відкритий освітній форум. Цьогорічна його тема – «Шкільна освіта в контексті національної безпеки: український вимір».

Метою заходу було привернути увагу політиків, влади і суспільства до кризового стану української школи, узгодити громадську й політичну оцінку проблем освіти та запропонувати спільний план дій для нового Парламенту, Уряду та громадськості.

Ініціатором зібрання виступив громадський рух «Українська освітня платформа», що був створений 2010 року під час І Міжнародного освітнього форуму і об’єднав більшість авторитетних громадських організацій освітянської спільноти, зокрема, Асоціацію керівників шкіл України, Агенцію з розвитку освітньої політики, Асоціацію приватних навчальних закладів м. Києва та ін.

Символічно, що перед стартом роботи нового Парламенту Українська освітня платформа планувала використати цей Форум, як майданчик для зустрічі майбутніх парламентарів з активною частиною громадянського суспільства – освітянською спільнотою, науковцями, представниками батьківських, громадських організацій, європейськими та вітчизняними експертами з освітньої політики, журналістами для узгодження спільних позицій і вироблення плану дій щодо розвитку шкільної освіти в Україні.

Експерти Української освітньої платформи проаналізували програму кожної з політичних сил та підготували питання щодо головних акцентів розвитку освіти країни. Кожній політичній силі було запропоновано визначити уповноваженого представника, який зможе взяти участь у роботі Форуму та донести до громадськості партійну позицію.

Вже на початку роботи були розставлені основні акценти: організатори наголосили на тому, що саме шкільні роки формують громадянина, який зможе оцінювати всі процеси з позиції національних інтересів країни. Ефективна система освіти у змозі забезпечити національну безпеку країни, збереження суверенітету держави, цілісності нації, право на гідне життя, творчий розвиток особистості і суспільства. Але на сьогодні українська школа перебуває в стані глибокої кризи: матеріально-технічна база закладів освіти та якість навчально-виховного процесу не відповідають сучасним потребам особистості, суспільства, держави; демографічні та фінансові чинники спонукають до закриття шкіл; скорочується чисельність вчителів; через неузгодженість законодавчої бази унеможливлюється ефективна участь батьків та громадянського суспільства у розвитку школи; порушуються базові гарантії держави на безоплатну освіту, права дитини та принципи свободи вибору освіти. Отже, становлення в Україні громадянського суспільства потребує зміни філософії влади, яка повинна продемонструвати, що сприймає громадянина і громадянське суспільство як рівноправних державі суб’єктів державотворчого процесу. Державно-суспільне партнерство, яке вже активно використовується в різних галузях, може і повинно бути реалізоване і в освіті. Вдалою моделлю такого партнерства є приватний навчальний заклад.

Голова Агенції розвитку освітньої політики, відповідальний секретар Асоціації керівників шкіл м. Києва Людмила Паращенко підкреслила: – Українська освіта потерпає від тотального дефіциту довіри. Саме цим пояснюється надлишковість контролю за діями вчителя, директора, прагненням за будь-яку ціну спинити прояви інституційної автономії та педагогічної ініціативи.

Відповідальний секретар Української освітньої платформи, Директор Асоціації приватних закладів освіти м. Києва Олена Мовчун відзначила: важливо сконцентрувати зусилля на завданнях, визначених в державній програмі «Модернізація України – наш стратегічний вибір», та створити умови для переходу від режиму бюджетного утримання системи освіти до режиму інвестування в неї, коли інвесторами виступатимуть сім’ї, суспільство, бізнес і держава. Вона переконана: для стимулювання приватних інвестицій в освіту та реальної автономії навчальних закладів потрібно негайно створити законодавчу базу. Тому й закликала народних обранців, керівників органів управління освітою, бізнесу, інституції громадянського суспільства, усіх зацікавлених громадян «об’єднатися заради створення нової української школи, укласти дієвий план спільних дій і домагатися змін на краще».

Перед зібранням виступили представники партій, обраних до нового Парламенту, які висловили свою позицію стосовно ключових освітніх проблем.

Вадим Колесніченко, який вже довго та плідно співпрацює з Асоціацією приватних шкіл, виклав позицію Партії Регіонів: «Ситуація в освіті є загрозою для національної безпеки країни… Держава не в змозі лише за рахунок бюджетного фінансування розв’язати накопичені проблеми. Необхідно перейти до режиму інвестування на основі державно-громадського партнерства…Міжнародний принцип «кошти ходять за дитиною» є принципом справедливості і передбачає забезпечення реального вибору з боку учня та його родини як державної, так і недержавної освіти…Без участі громадськості модернізацію освіти провести практично неможливо…Якість освіти – це спільна справа держави і суспільства… Необхідно підвищити увагу до викладання природничих та математичних дисциплін…Час рішуче покінчити з практикою постійних перевірок закладів…При реалізації державної політики у сфері освіти потрібно враховувати етнокультурні особливості регіонів…».

Позицію партії «Батьківщина» виклала Лілія Гриневич, колишній начальник управління освіти м. Києва: «Освіта – настільки складна справа, що її не можна довірити тільки міністерству… Ми підготували законопроект про основи законодавства в освіті…».

Партію «Удар» представила Наталя Новак: «Великий акцент треба зробити на громадянському суспільстві. Роль освіти для цього неможливо переоцінити… Треба, щоб діти захотіли жити в Україні… Українська система освіти деградує… В освіті величезна корупція – це робиться не лише на рівні школи, а й на рівні управління… Низьке фінансування освіти є показником відсталої країни… Відсутнє державно-громадське партнерство…».

Позицію Комуністичної партії виклав Михайло Родіонов: «На шляху від соціалізму до капіталізму втрачені всі надбання радянської освіти… Держава не може забезпечити доступність і якість освіти. Комуністи не проти розмаїття, але нехай у приватних школах навчаються й діти небагатих батьків…».

Представник партії «Свобода» Анастасія Сверда виголосила: «Необхідна мотивація для вчителя. Необхідно зняти податки на україномовні книги… Посилити роботу позашкільних установ… Депутати «Свободи» готові до співробітництва з педагогами…».

Після виступів політиків учасники форуму ставили їм питання, експерти від суспільних організацій вивчали програмові документи партій та підводили підсумки. Ця частина форуму була найбільш гострою, актуальною та цікавою.

Ось лише деякі з тих скарг, які почули народні обранці:

–        Кожного року змінюються програми, підручники.

–        Бюрократи знищують нас перевірками!

–        Влада хоче, щоб їй довіряло суспільство. То хай навчиться довіряти вчителям, керівникам навчальних закладів, батькам та учням!

–        Ніяка партія, усі вони разом не вирішать проблеми освіти зверху. Право запроваджувати реформу освіти має бути передано професійній співдружності.

–        Ми тут постійно чуємо – влада виконує. Виконуємо ми – вчителі!

Відповідаючи на питання, заслухавши пропозиції освітян, політики виклали своє розуміння того, які зміни мають відбутися в освіті, бачення механізму взаємодії з освітніми, громадськими організаціями.

В результаті роботи Форуму був розроблений Проект плану спільних дій Комітету з питань освіти та науки Верховної Ради України VІІ скликання та експертів громадського руху «Українська освітня платформа», а також сформовані пропозиції до Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

 

ОЛЕНА МОВЧУН,
Директор Асоціації
приватних закладів освіти м. Києва

“Педагогіка толерантності №3-4 2012 рік”