Історія журналу в публікаціях

ВІКТОР ПЛАТОНОВИЧ НЕКРАСОВ

Журнал "Педагогіка Толерантності" ВІКТОР ПЛАТОНОВИЧ НЕКРАСОВ

Журнал "Педагогіка Толерантності" ВІКТОР ПЛАТОНОВИЧ НЕКРАСОВВ № 2-3 за 2011 р. та № 4, 2011 р. – 1, 2012 р. журналу надруковані матеріали, присвячені 100-літньому ювілею видатного вітчизняного письменника, пам’ять якого шанує величезний загал громадян України.

Мова йшла і про яскраві сторінки його біографії, і про ініціативу закоханих в нього випускників 1956 року Київського Інженерно-будівельного інституту (нині Національний університет будівництва і архітектури), який він закінчив до війни, про спорудження йому пам’ятника та створення його Музею, а також про відзначення його ювілею в Будинку вчених 18.09.2011 р. і 27.10.2011 р. та в Літературному музеї 19.01.2012 р. У цих заходах взяли активну участь відомі громадські діячі, представники культури, літератори, його шанувальники.

Водночас відзначалось байдуже ставлення влади і навіть Мінкультури, Національної Спілки письменників України до вшанування пам’яті письменника. Саме тому його 100-річний ювілей не відзначили на загальнодержавному рівні. І це, безумовно, наша ганьба.

У № 2-3, 2011 р. надруковано лист випускників КІБІ 1956 р. до Президента України про спорудження пам’ятника В.П.Некрасову. А в № 4, 2011 р. – 1, 2012 р. надруковано відповідь на цей лист заступника міністра культури Т.Г.Кохана, яка вразила випускників своєю нахабною формалістикою, канцелярщиною.

І вони звернулись до Кохана з листом, в якому це відзначили та поставили вимогу, щоб саме Мінкультури подбало про зведення пам’ятника та створення Музею письменника.

З тих пір минуло вже 9 місяців, але відповіді Кохана немає.

Тому випускники звернулись до Київського міського голови О.П.Попова стосовно спорудження пам’ятника і створення Музею силами Столиці, а також до ректора Національного університету будівництва і архітектури з проханням виділити приміщення для Музею.

 

                                                                                        Голові Київської міської
державної адміністрації
О.П.Попову

 

Вельмишановний Олександре Павловичу!

 

17 червня 2011 р. Україна і міжнародна громадськість відзначили 100-річчя з дня народження видатного українського письменника, громадського діяча, героя, ветерана Великої Вітчизняної війни ВІКТОРА ПЛАТОНОВИЧА НЕКРАСОВА.

Його твори широко відомі, популярні не лише в Україні, а й далеко за її межами. Досить сказати, що знаменита повість «В ОКОПАХ СТАЛИНГРАДА» видана 36 мовами багатомільйонними тиражами. Навіть людожер СТАЛІН настільки високо оцінив її, що особисто висунув на здобуття премії свого імені. Хоча у всій повісті ні разу не згадане його ім’я, чого зі страху не дозволяв собі жоден тогочасний літератор.

Некрасов був і визначним, мужнім громадським діячем.

Саме його зусиллями була відроджена і шанується пам’ять сотень тисяч жертв БАБИНОГО ЯРУ і врешті-решт був зведений меморіальний пам’ятник їм. Саме він захистив від руйнації перлину архітектури АНДРІЇВСЬКУ ЦЕРКВУ та КАТОЛИЦЬКИЙ КОСТЬОЛ у Києві.

Водночас він був рідкісно правдивою, щирою, доброю, безмежно щедрою людиною. Свою Сталінську премію віддав на виготовлення візків для інвалідів війни, в якій сам зазнав чимало поранень. Останню фашистську кулю з нього вилучили вже у Франції.

У 70-ті роки за активну громадську діяльність його піддавали безкінечним репресіям, аж поки у 1974 р. фактично вигнали з країни, позбавили громадянства, оголосили «зрадником». Його твори вилучили з бібліотек у спецхран, заборонили.

Виповнилось 24 роки, як він пішов із життя на чужині. Його прах покоїться на кладовищі СЕН-ЖЕНЕВЬЄВ-ДЮ БУА поблизу Парижу.

Віктор Платонович народився в Києві, прожив у ньому 62 роки, написав про нього повісті «Записки зеваки», і «В родном городе», пронизані синовньою любов’ю до рідного міста, його вулиць, провулків, площ, будівель, історичних пам’яток, які досконало знав.

Нічого подібного, рівного цьому немає в творах жодного іншого письменника.

Він закінчив Архітектурний факультет Київського Інженерно-будівельного інституту.

Ми, 19 випускників цього ж Інституту 1956 р., як і мільйони наших співвітчизників, глибоко шануємо свого улюбленого письменника. І тому звертаємось до ВАС, ОЛЕКСАНДРЕ ПАВЛОВИЧУ, з проханням-пропозицією, щоб наша рідна столиця спорудила пам’ятник своєму славетному сину та створила його Музей.

З повагою                                                                                                                              за дорученням випускників

випускник 1956р.

Генріх Пінскер

РЕДАКЦІЯ

 

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *